Європа має готуватися до затяжного протистояння з Росією. Хочеш миру – готуйся до війни

Одна з обіцянок Дональда Трампа — швидко завершити війну між Росією та Україною. Це малоймовірно. Навіть якщо буде досягнуто певного припинення вогню або "розмежування сил", це навряд чи стане справжнім примиренням.

Трамп, здається, вважає, що поступка в українських територіях забезпечить "мир". Навіть якщо Україна прийняла б таку пропозицію, малоймовірно, що це задовольнило б Володимира Путіна. Ця війна є екзистенційною для російського лідера. Він не може сказати своєму народу, що сотні тисяч жертв були марними.

Глибша проблема для Путіна – кого я зустрічав частіше, ніж будь-якого іншого неєвропейського лідера за час мого президентства в Європейській комісії – полягає в самому існуванні України як країни, відокремленої від російської сфери впливу. Він далекий від відданості конструктивним зусиллям щодо миру.

Європа має зберігати свою підтримку України. Членство в НАТО зараз де-факто неможливе, а вступ до ЄС є далеким і проблематичним. Якщо Трампу не вдасться досягти угоди й він відмовиться від підтримки України з боку Америки, Велика Британія, Франція та Німеччина не зможуть запропонувати надійних гарантій безпеки.

Попри це, європейські союзники повинні готуватися до продовження та посилення своєї підтримки України. Альтернатива – певна форма прийняття поразки Києва – вплине не лише на весь ЄС, але й на НАТО та Америку.

Від Китаю до Африки світ стежить, чи зможуть Європа та Америка захистити ліберальний порядок, що виник після Другої світової війни. На кону стоїть набагато більше, ніж існування України – це питання нового глобального співвідношення сил.

Вжито позитивних, навіть разючих заходів. НАТО посилило свої можливості, а те, що раніше здавалося немислимим – вступ Швеції та Фінляндії до альянсу – стало реальністю. Данія переважною більшістю голосів на референдумі скасувала своє 30-річне виключення з політики безпеки ЄС. Вражає також зобов’язання Німеччини суттєво збільшити інвестиції в оборону.

ЄС також посилив свої оборонні зобов’язання, хоча громадськість ще не повністю усвідомила цей зсув. Після того, як під час пандемії ЄС залучив 800 мільярдів євро через спільний борг, можливість спільного фінансування оборони тепер обговорюється.

Табу руйнуються. Повернення до попереднього статус-кво не буде.

Поза межами України Європа має готуватися до тривалої перспективи, включно з імовірністю затяжного протистояння з Росією. Старий принцип залишається актуальним: хочеш миру – готуйся до війни.

Це означає, що ЄС повинен зміцнювати свої оборонні можливості. Колись вважалося, особливо у Великій Британії, що європейська оборонна політика становитиме загрозу для НАТО. Тепер це вже не так. Формуються умови для розробки спільної оборонної політики, яка може стати європейською опорою трансатлантичного альянсу.

Очевидною причиною цих змін є війна, яка триває на європейській землі. Інша причина – це нагальна потреба європейських країн брати більше відповідальності за власну оборону, на чому Трамп неодноразово наголошував під час свого першого терміну й після нього.

Сьогодні 22 європейські члени НАТО витрачають щонайменше 2% ВВП на оборону, тоді як у 2021 році таких країн було лише п’ять. Польща є лідером у цьому питанні – її витрати на оборону становлять 4% ВВП, і вона планує збільшити оборонний бюджет наступного року.

Хоча серед країн-членів ЄС існує асиметрія інтересів щодо цих питань, реальність така, що сформувалася критична маса для прогресу в напрямку посилення європейської оборони. Аргумент, що одностайність є обов’язковою у питаннях зовнішньої політики чи оборони Європи, є хибним і часто використовується як привід для бездіяльності.

Попри сумніви Трампа щодо НАТО, для Сполучених Штатів стратегічно важливо зберегти цей договір – не в останню чергу тому, що будь-який успіх Росії в Європі буде сприйнятий як перемога і Китаєм, стратегічним суперником Америки. Європейські лідери мають донести до команди Трампа, що НАТО давно приносить економічну вигоду і для США.

Зі збільшенням інвестицій в оборону першочергові кроки мають передбачати модернізацію збройних сил і, де можливо, реалізацію спільних можливостей та механізмів для зміцнення співпраці. Крім того, запропонована у березні Європейська оборонна промислова стратегія цілком обґрунтовано ставить за мету досягнення промислової готовності ЄС у сфері оборони.

Набирає обертів формування європейської оборонної політики та ідентичності безпеки, які є сумісними з НАТО. Я вірю, що це стане реальністю.

Оригінал