Відродження СРСР 2.0. Путін крок за кроком здійснює свою мрію. Чого чекати Україні

Події у Казахстані розвиваються стрімко і за безпосередньої участі Кремля. Формально російська присутність у країні називається миротворчою операцією ОДКБ, але без сумнівів рішення про введення військ та подальшу стратегію було прийнято особисто президентом РФ Володимиром Путіним. Інші країни створюють скоріше завісу міжнародності для російської військової операції.

ОДКБ стало черговою ширмою, яка дозволяє Росії, формально дотримуючись рамок законності, фактично здійснювати військову інтервенцію до сусідньої країни, збільшуючи вплив на процеси у регіоні.

Але чи вгамує апетити Кремля контроль над Казахстаном, і чого зажадає Москва в обмін на надання допомоги президенту Казахстану Касиму-Жомарту Токаєву? Які загрози для України створює посилення співпраці у рамках ОДКБ та перша військова операція блоку під керівництвом Росії? 

Примара іноземних агентів

У своєму зверненні до нації 5 січня Касим Токаєв заявив, що протести у Казахстані, які почалися 2 січня і досягли свого апогею 4-5 січня, підтримують іноземні структури. Ці ж тези він повторив під час позачергового саміту ОДКБ вчора, 10 січня. Водночас ані тоді, ані зараз переконливих доказів надано не було, як немає і достеменних пояснень того, що саме відбувалося у країні.

Однак уявне закордонне втручання дозволило президенту Казахстану звернутися до очолюваного Росією блоку ОДКБ з проханням про військову допомогу для боротьби з "терористами". Адже "іноземна агресія" дає підстави для застосування договору про колективну безпеку. 

МЗС РФ відразу після рішення ОДКБ про направлення сил до Казахстану зробило заяву, у якій йдеться про "інспіровану ззовні спробу підірвати цілісність держави".

А Путін взагалі заявив, що організатори заворушень використали елементи "майданних технологій".

І от вже 6 січня перші літаки з російськими десантниками почали прибувати до Алмати. Фактично Кремль розпочав силову операцію з отримання контролю над Казахстаном.

Задумана як організація колективної оборони, ОДКБ не здійснювала жодних спільних розгортань за 30 років свого існування. Тепер її використали для придушення внутрішніх заворушень в одній із держав-членів. Фактично застосування сили у Казахстані стало першою військовою операцією блоку. 

Інтереси Кремля

Кремль вирішив ввести контингент ОДКБ у Казахстані саме зараз, оскільки цей момент дозволяє Москві продемонструвати силу і готовність її негайного застосування, не розпочинаючи повномасштабних військових дій. 

Крім того, Росія на практиці відпрацьовує механізми використання сил ОДКБ як ширми. Особливого значення це набуває на тлі переговорів НАТО-Росія та США-Росія та військового ультиматуму Кремля. 

Які ще інтереси переслідує Кремль, направляючи до Казахстану військовий контингент? 

Путін, ймовірно, сподівається, що швидка місія дозволить отримати підконтрольну владу і збільшити залежність Казахстану від Москви. Сюди ж можна віднести й економічні інтереси, серед яких – отримання контролю над ласими для Росії об'єктами.

Миротворці чи інтервенти

Хто ж увійшов до контингенту "миротворців" у Казахстані та які їхні цілі?

Точна чисельність іноземних військових, які прибули до Казахстану, невідома і навряд чи правдиві цифри скоро оприлюднять. Основне ядро сил ОДКБ складають російські спецпризначенці і їхня кількість збільшується. Перекидання сил ОДКБ здійснюється військово-транспортними літаками міноборони РФ, залучено 70 літаків Іл-76 та п'ять Ан-124. Таким чином, це може бути найбільшою аеромобільною операцією РФ.

Строки перебування військового контингенту у Казахстані не визначені. Офіційні заяви обмежуються розмитими формулюваннями, що спецоперація продовжиться "до повного знищення терористів". Але нічого не заважає Кремлю і потім залишити посилену військову присутність у країні вже під іншим приводом. Як зазначив держсекретар США Ентоні Блінкен щодо військ ОДКБ у Казахстані: "Якщо у твоєму домі опинилися росіяни, то іноді буває складно змусити їх піти". 

Керувати контингентом ОДКБ у Казахстані призначено командувача ВДВ РФ Андрія Сердюкова. У 2014 році саме він керував операцією з окупації Криму. Також Сердюков керував підрозділами російських окупаційних військ на Донбасі, використовуючи позивний "Сєдов". Під його керівництвом було створено Центр територіальних військ у Новочеркаську для управління проведенням операції проти України.

Інформаційний супровід операції 

Майже одночасно з військовими до Казахстану прибули передові групи російських державних пропагандистів. Їхнє завдання – формувати необхідний інформаційний порядок денний щодо висвітлення протестів і "боротьби з терористами". 

У цій картинці російські спецпризначенці мають виглядати виключно позитивно, а їхні завдання обмежуються охороною важливих об'єктів. Цьому і присвячена основна частина відеоматеріалів Russia Today. 

Для міністра оборони РФ Сергія Шойгу операція у Казахстані виглядає своєрідною рекламною кампанією військових послуг Росії, про що він і заявив в інтерв'ю каналу "Звєзда": "…це не просто подача інформації, .. це інформаційна війна, яка проходить на всіх фронтах, і програвати у цій війні ми не маємо жодного права".

До цього ж, мережа кремлівських інформаційних ресурсів супроводжує операцію з вивозу громадян РФ, яких відправляють до Росії військовими літаками. Адже ключовим для Кремля є створення образу рятівника, а не окупанта, – як це є насправді.

Тому зовсім не дивно, що зараз усе частіше чутно голоси тих, хто закликає рятувати російськомовних у північних областях Казахстану, де вони складають до половини населення. Кремль традиційно використовує захист умовних "своїх", але на їхньому місці завжди з'являються геть не умовні російські військові. 

Який наступний крок Кремля

Прецедент із військовим застосуванням сил ОДКБ матиме наслідки для всіх сусідніх із Росією країн. До моменту операції у Казахстані, ОДКБ мало скоріше формальні ознаки військової організації, а застосування збройних сил розглядалось як ймовірна можливість. 

Тепер, відпрацювавши на практиці миттєвий механізм реального застосування сили, Москва напевно спробує використовувати його ширше. Таким чином мрія Путіна про відродження СРСР 2.0 набуває зараз і військового наповнення. 

Для України операція в Казахстані демонструє, що Москва готова провокувати і використовувати протести й політичну нестабільність для виправдання не тільки гібридної, але і військової агресії, посилення власної військової присутності та збільшення політичного та економічного впливу у регіоні.