З відставкою Бориса Джонсона нічого страшного для України не станеться

В Україні зрада. Українці занепокоєні щодо відставки Бориса Джонсона з посади прем'єр-міністра Британії.

Українці побачили підступну руку Кремля і розгадали страшну змову, яку не помітив жоден британський журналіст та пропустили всі співробітники британських спецслужб.

Справді, велике бачиться на відстані. Та що можуть знати ці британські журналісти. А британські спецслужби – й поготів. Хіба що можуть попереджати про напад Росії на Україну за чотири місяці до нападу, але це таке, дрібниці.

Насправді нічого страшного не станеться, навіть якщо Джонсона буде відсторонено.

Просто у демократичних суспільствах так буває. Так заведено. І немає нічого незвичайного у відставці вкрай непопулярного в Британії прем'єр-міністра, що загруз у скандалах, у момент економічної кризи, ще й підігрітої дурістю Brexit, яку цей самий прем'єр-міністр активно просував.

Так, Борис Джонсон дуже не популярний у Британії.

Так, його постійно супроводжують скандали.

Так, зараз у Британії найвища інфляція за 40 років та постійні протести та страйки. Хоча в останньому, в інфляції, він мало чим може бути винен.

Але проблеми в економіці багато в чому пов'язані з Brexit, а тут його провина є очевидною.

Так, у демократичних країнах цього може бути достатньо для відставки прем'єр-міністра. І відставку може ініціювати партія прем'єр-міністра. Розуміючи, що непопулярний лідер тягне рейтинг на дно.

Але все це, звичайно, можна відкинути, спостерігаючи за Туманним Альбіоном із Києва чи Львова, та побачити руку Кремля.

Підступна рука Кремля повернулася в минуле і розливала пиво на Даунінг-стріт під час Різдвяної вечірки, коли всі британці сиділи під жорстким локдауном.

Реальний сценарій? Ні, звичайно. А ось звільнення чиновника, який дозволив собі те, що забороняв усім громадянам країни, це занадто.

На цьому місці ми можемо згадати нардепа від пропрезидентської партії Слуга народу Миколу Тищенка, котрий дивиться на Джонсона як на невдаху, і на цьому зрозуміти різницю між британським суспільством та українським. Тим паче що локдаун у Британії був на кілька порядків жорсткішим, ніж в Україні. Там працюють інститути, і держава може змусити громадян дотримуватись правил. І британці реально майже не виходили з дому два роки.

Чи важлива для України підтримка Британії? Так. І вона нікуди не дінеться, навіть якщо Джонсона зможуть відірвати від його крісла, в яке він вчепився до непристойності сильно. Тому що підтримка України – це не дурість Джонсона, це консенсус у британських елітах, котрий поділяють обидві партії. І підтримка нікуди не дінеться після відставки Бориса Джонсона. До того ж саме завдяки Україні він намагався зберегти своє крісло. Щойно взимку перед Джонсоном замайоріла перспектива відставки, він відразу почав небачену активність на українському напрямі, сподіваючись, що війна врятує його.

На певному моменті інтереси України та Джонсона збіглися. Але найважливіше, що збігаються інтереси Британії та України. І тому будь-який новий прем'єр-міністр, навіть якщо Джонсона зможуть відправити у відставку, проводитиме політику підтримки України. Нехай вона, можливо, буде і не такою артистичною, яскравою та персоніфікованою.

А якщо українці хочуть вболівати за якогось прем'єр-міністра в Європі, краще перейматися Маріо Драгі. Тому що ось потенційна зміна глави уряду в Італії, де на зміну технократу Драгі міг би прийти якийсь популіст, справді загрожувала б єдності ЄС у підтримці України. Але ще більше вона б загрожувала економіці Італії, де накопичилося безліч проблем і де тільки сумніви інвесторів у її майбутньому можуть призвести до кризи, тож, можливо, й минеться.

Так, Україна у центрі світової уваги. Але це не означає, що ми є пупом Землі. А отже, події в Лондоні чи Вашингтоні можуть бути не пов'язані з нами. І навіть не пов'язані із Путіним. Таке буває.

Оригінал