Період запаморочення Заходу після холодної війни закінчився. Починається адаптація до реалій

Не треба чекати від самих "Рамштайнів" чогось надзвичайного. Там обговорюються питання, а рішення можуть оголошуватися пізніше. Наприклад, питання постачання Україні танків західного виробництва вирішилося протягом тижня після "Рамштайну", коли союзники нарешті узгодили політичну формулу організації цього процесу.

США виразно прагнули перекласти "танкове" питання на європейських союзників, а останні, в особі канцлера Німеччина Олафа Шольца, навпаки, хотіли розділити можливі ризики між собою та заокеанськими партнерами. 

Які ризики? Очевидно, у світі німецької політики досі залишається ризик "ядерної ескалації" з Росією, і у момент такої ескалації Німеччина прагне ділити ризики порівну з усіма своїми північноатлантичними союзниками. Це і породило суто політичне рішення: не "Леопарди" замість "Абрамсів", а і "Леопарди", і "Абрамси", але останні – пізніше.

Захід долає перешкоди, які вибудувалися десятиліттями відносин з Росією, коли остання вважалася потужною (хоча б у військовому плані) державою.

Відповідно, усе, що їх турбувало першочергово – загроза "ескалації". Звісно, ескалації для себе, бо Україна відчула на собі з перших днів усю силу "братерської любові" від диких східних сусідів.

Та й залишалися якісь варіанти для "врегулювання" ситуації, про які спершу говорили голосно, потім – тихіше. Один з останніх проявів подібного – звернення заступниці держсекретаря США з політичних питань Вікторії Нуланд про готовність США до переговорів щодо зняття санкцій з РФ в обмін на виведення російських військ з України. У нас з цього зробили страшну "зраду", але звернення цілком адекватне і спрямоване, очевидно, не до воєнних злочинців з Кремля, а до "еліти". Суть цього звернення проста: "Може, вже вистачить?" Це ж ситуація, у якій виграти неможливо, але можна множити смерті, руйнації та кризу, а також негативні наслідки для самих ініціаторів цього злочину.

Але Кремлю, звісно, "не вистачить". У РФ збираються і далі мобілізовувати рабів, аби ті помирали "во славу" свого господаря. Поки раби на це згодні – у господаря ще багато "великих планів". Тому до всіх більш-менш адекватних людей у цивілізованому світі приходить розуміння: "врегулювання" ситуації не буде. Буде важка боротьба, ефективності якої заважали бар'єри сприйняття "західними елітами" реального світу.

Але з часом оцінки змінювалися, вигадані бар'єри долалися. Першим впав бар'єр зброї як такої, згодом – західної зброї. Згодом – артилерії, ракет, реактивних систем... Дійшли до танків, але уже почалися розмови про авіацію. Усі ці рішення ухвалювалися довго, занадто довго. Але так само як ми пройшли за рік серйозний шлях, не менш серйозний шлях пройшов і Захід.

Не треба займатися ворожінням на кавовій гущі про те, що і коли буде. Найголовніше відбулося – політичне рішення про надання Україні важкої західної бронетехніки для України ухвалено. Тепер, коли є політичне рішення, все переходить у площину військової доцільності, а тут уже жодних гучних обговорень та оголошень не буде.

На цьому тлі німецький та американський бізнес вирішує наростити виробництво боєприпасів, і суттєво наростити. Нарешті, після тривалого періоду запаморочень після кінця холодної війни, а також мрій про "Кінець історії", відбувається повернення до реалій.

"Кінець історії" закінчився. Починається адаптація до реальності, у якій різноманітні недемократичні режими займаються відвертим тероризмом під прикриттям агентурних мереж, мільярдних схем лобіювання та "продажем страху" від теоретичної "ядерної загрози".

Зрозуміло, що у "болотному царстві" це все сприймають без ентузіазму, хоча і приховують усе за бравурною пропагандою. Хоча остання все більше і більше смішна.

Російський нацист та ексглава Роскосмосу Дмитро Рогозін обіцяє направити на фронт для боротьби з "Леопардами" власного "робота". Знаючи його, можна припустити, що за цим "роботом" ховатимуться три мобіки, які штовхатимуть те залізяччя.

Все інше – чергова експлуатація теми з "ядерною війною". Кремль її експлуатує абсолютно тотально. Навіть глава Російської православної церкви Володимир Гундяєв – агент Кремля із позивним "Патріарх" – заявляє, що Росію перемогти неможливо, бо у неї є ядерна бомба. А кремлівська пропагандистка Ольга Скабєєва ниє про те, що американці чомусь вже не бояться Росії.

До речі, цей "темник" про ядерну бомбу, через яку не можна перемогти РФ, роздали усім російським пропагандистам, і вони його всі озвучували: від захмелілого експрезидента РФ Дмитра Медведєва до блогерів. 

Ще один "темник", який проник навіть у густу шевелюру "незалежного журналіста" Олексія Венедиктова, – байки про "неефективність" західних танків.

Уявімо собі, до чого дійшла "великая страна", що у її керівництва в принципі не лишилося жодних аргументів, окрім тотального знищення усього живого у ядерній війні. Уся "велика культура", "балет", пломбір та політ у космос – це усе було заради того, щоб тепер погрожувати усьому світу знищенням.

Криза, крах і занепад. Поки що – ідейний та концептуальний. Ні, усе інше теж у подібному стані, але воно проявить себе пізніше.

Оригінал