Ілюзія багатопартійності: чому зростання популярності комуністів – не пробема для Путіна

У Росії відбулися "вибори" в Держдуму. Після остаточного "підрахунку" голосів, виграла путінська Єдина Росія, зберігши конституційну більшість.

Одним з результатів є суттєве збільшення популярності КПРФ, яка набрала майже 20% голосів виборців за партійними списками та провела дев’ять мажоритарників. Та чи стався "червоний реванш"?

Насправді – ні, адже Єдина Росія зберегла конституційну монобільшість, хіба що трохи погіршивши рівень власної присутності у нижній палаті російського парламенту. Принципового значення цей факт не має. Наявність можливості змінювати Основний Закон країни силами однієї політичної сили – головний критерій її впливу. "Єдинороси" залишаються майже монопольною партією влади, хоча у думських лавах буде майже 60 комуністів.

Довелося неодноразово чути про позитивний вплив на результати комуністів на думських виборах "Розумного голосування" – ініціативи Олексія Навального, яка пропонувала підтримати опозиційного кандидата на противагу представникові Єдиної Росії. 

Побутує думка, що результат КПРФ суттєво покращився завдяки підтримці позапарламентської опозиції (ставлення Кремля до Олексія Навального добре демонструє справа зі спробою його отруєння та його нинішнє перебування за ґратами). Проте перемогти в одномандатних округах зуміли лише 15 з 225 кандидатів, яких підтримувало Розумне голосування, а математичне значення цієї перемоги у загальній думській мозаїці є невеликим. Розмови про "вражаючу перемогу комуністів" можна зарахувати до сублімації російських лібералів.

Варто нагадати, що Кремль давно звик до Геннадія Зюганова у вигляді спаринг-партнера, він був ним ще 25 років тому, під час кампанії "Голосуй, бо програєш". КПРФ послідовно залишається "опозицією його Кремлічності", достатньо чітко усвідомлюючи власну неспроможність прийти до влади. 

Проте самолюбство комуністів, безумовно, потішене майже 50-відсотковим зростанням їхньої підтримки. Команда Зюганова у цьому випадку виграла у ЛДПР, "Справедливої Росії –Патріоти – За правду" та "Нових людей" першість у опозиційному дербі, розраховуючи отримати за це певні привілеї у діалозі з Кремлем.

Ще один цікавий нюанс: присутність комуністів у Думі дозволяє президенту РФ Володимиру Путіну переконливо створювати для Заходу ілюзію багатопартійності, конкурентного характеру російського політикуму. КПРФ, на відміну від забороненої в Україні КПУ, яка була уламком радянської КПРС, щодо панівного режиму не застосовує ленінський принцип "Що гірше – то краще". У питаннях зовнішньої політики КПРФ не заперечує Путіну, а підтримує його політичний курс повністю. І ескапади проти світового імперіалізму, які дісталися Геннадію Зюганову у спадок від Андрія Громика та Міхаїла Суслова, лише допомагають Путіну у його будівництві суверенної демократії.