"Дідусі та бабусі". Як Західний Світ б'є диктаторів в обличчя

Поки американські винищувачі F-35 підіймались в небо з авіаносця "Рональд Рейган", щоби в битві біля берегів Тайваню разом з пілотами-тайванцями захищати літак спікера Палати представників США Ненсі Пелосі (82 роки), державний секретар США Ентоні Блінкен (60 років) підписував нові санкції проти Росії. Вашингтон відзвітував про 893 людини. А Мінфін США додав санкції проти понад трьох десятків підприємств. Бізнесменів та олігархів. І проти коханки Путіна.

Ще раз. Бойові літаки США летять на війну з Китаєм. А держсекретар США звітує про нові санкції проти Росії. Саме в цей день, 2 серпня 2022 року. Саме тоді, коли весь світ рахував кілометри, які розділяли Пелосі та незалежний від Китаю острів.

Президент США Джо Байден (79 років) та його команда б'ють диктаторів в обличчя. І роблять це граючи. Зухвало. Бабусі та дідусі, як про цих лідерів каже наша інколи не дуже притомна Facebook-спільнота. 

Отже, бабусі та дідусі, так? "Старі" люди, які беруть і руйнують наше "молоде" уявлення про те, що можна і чого не можна робити з поганими хлопцями.

Погані хлопці не розуміють діалогу, до якого спонукає сучасна толерантність. Погані хлопці розуміють стусани. І якщо не говорити з ними мовою стусанів, вони знищать наш затишний толерантний світ. І тому в один день США, – відчуваючи за своєю спиною кожного з нас, людей вільного світу, країни вільного Західного Світу, – від імені кожного з нас б'ють в обличчя диктаторів.

Годі боятись. Час бити поганців. Час ставити їх на місце. Час сказати раз і назавжди: ми ніколи не віддамо свободу і нестимемо її в кожну країну світу. Бо тільки так ми можемо захистити свою цивілізацію. Коли весь світ стане вільним – ми будемо в безпеці. А поки на планеті існує бодай одна диктатура – ми завжди боротимемося з наслідками нашої толерантності до дикунів та варварів.

Людина народжена бути вільною. Жодна нація, крім росіян, не народжена жити в диктатурі. Кожна людина заслуговує на право бути вільною. І ми всі зараз маємо бути як наші союзники зі Сполучених Штатів Америки. Маємо бути мужніми і йти до кінця. Історія на нашому боці. Але ми маємо написати цей підручник самотужки.

Сьогодні мене тегнули в соцмережі під дописом, в якому солдат пише про жах війни. Як на тлі "перемог" в інтернеті в реальності вмирають сотні людей. Це правда. Щодня вмирають багато наших громадян. Але в цьому немає зради. Це наш вибір – битися за свої родини. Кожного разу, коли доля давала нам вибір між свободою та диктатурою, ми обирали перше. Свобода ніколи не дістається безоплатно.

Тому коли мене запитали, що ж робити, я зміг сказати лише одне: кожному з нас треба готуватись до нашої власної мобілізації до війська. Я готуюсь. Тренуюсь щодня. Бо рано чи пізно нам потрібно буде замінити тих, хто зараз жертвує життям за нас – тих, хто в тилу.

Зараз ми виконуємо своє призначення, якого ми насправді не просили. Але наш вибір вів нас в цей момент історії. Сплачуємо рахунки за незалежність. Такий самий рахунок буде виставлений Тайваню. Такий самий рахунок сплатили до нас інші народи. Щоразу історія повторюється.

Наше завдання – Росія. "Бавовна" будь-якою ціною. І ми пройдемо цей шлях. 

А десь там, на іншому боці планети, маленький острів так само, як і ми, розв'язуватиме проблему з іншим босом цієї гри демократій проти диктатури. Він стикнувся, можливо, навіть зі страшнішим ворогом, ніж наш. Але, як і ми, Тайвань не один. Ми всі виконуємо свою історичну роль. І нас багато.

Тож будьмо сміливішими. Нумо вірити, що ми можемо перемогти диктаторів. Нумо вірити в себе. Навіть якщо здається, що перемогти неможливо. Ми зможемо. Я в це вірю.