Чому Китай приречений стати більш агресивним

Щодо ймовірності переходу Китаю до більш агресивної зовнішньої політики.

В науці про міжнародні відносини є кілька усталених понять щодо статусу держав:

- Declining powers – великі держави, часто гегемони, які занепадають;

- Rising powers – великі держави, що набирають силу й вплив та йдуть на зміну гегемону;

- Peaking powers – великі держави, які досягли піка своїх можливостей, але так і не зуміли вийти на рівень гегемона.

Поточне суперництво Китаю та США часто інтерпретували в бінарній концепції Declining power vs Rising power. Але після світової економічної кризи 2008-2009 років Китай, найімовірніше, перейшов до категорії Peaking powers, на користь чого свідчить:

- падіння темпів зростання ВВП Китаю;

- масштабне розширення кредитної емісії, яка мала підживити економічне життя країни та стимулювати виробництво й за підсумками якої побудували десятки міст-мільйонників-примар, де ніхто не живе, та сотні тисяч кілометрів сучасних хайвеїв, якими їздять десять авто на добу, тобто витрати були неефективні;

- надмасштабне бюджетне стимулювання економіки, внаслідок чого сукупний борг в Китаї перевищив 300% ВВП;

- зростання числа протекціоністських бар'єрів проти Китаю з боку інших держав.

Падіння темпів зростання економіки спричинило серйозне занепокоєння керівництва Китаю, яке хотіло вирішити проблему шляхом агресивної економічної політики. Це викликало очікувану негативну реакцію з боку багатьох торгових партнерів Китаю на Заході (й навіть серед країн-членів БРІКС – ПАР та Бразилії).

Після кризи 2008-2009 років Китай втратив можливість використати експоненційне економічне зростання для розвитку країни й потрапив у пастку: це зростання можна підтримувати лише шляхом агресивної експансії, кидаючи виклик гегемону поточного світового порядку США й іншим найбільш потужним гравцям.

Поточна ситуація повторювалася в минулому:

- експансії Російської імперії на Далекому Сході;

- експансія Японської імперії на Далекому Сході;

- експансія США до Південно-Східної Азії наприкінці XIX — на початку XX століть;

- агресія Росії з 2014 року й до сьогодні проти України.

Активній та агресивній зовнішній політиці цих держав часто передувало падіння темпів економічного зростання, які ці країни хотіли компенсувати шляхом завоювань та колонізації.

Те саме може почати відбуватися й з Китаєм.

Як у випадку Японії та Росії (авторитарних держав), Китай може різко перейти від економічної війни до збройної агресії.

Китай, як Peaking power, боїться ослаблення своїх подальших позицій шляхом зникнення драйверів економічного зростання, а свій порятунок може бачити у завоюванні ринків збуту своїх товарів навіть збройним шляхом.

Таким чином, слід очікувати курсу на посилення конфронтації Китаю з іншим світом, зокрема шляхом військової агресії.

Оригінал