Головна загадка у відносинах між Європою та президентом США Дональдом Трампом наразі полягає в тому, наскільки європейці ненавидять його "гештальт-терапію" і наскільки вони, видно, потребують її дедалі більше.

Після конфлікту 28 лютого в Овальному кабінеті з президентом України Володимиром Зеленським (а також після жорсткої критики з боку міністра оборони США Піта Гегсета в Брюсселі та виступу віцепрезидента США Джей Ді Ванса в Мюнхені) європейські столиці знову повернулися до своєї попередньої ідеї – створення "європейської міни-розтяжки" в Україні, прив’язаної до американської військової сили. Але, здається, це послання не доходить.

Риторика європейських столиць суперечить їхній поведінці. Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що "Європа може загинути", а міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок назвала війну Росії проти України "екзистенційною" загрозою для Європи. Однак дії великих європейських держав не відповідають цим заявам.

Європейська безпорадність – це наслідок багаторічної звички. Питання лише в тому, чи можна від неї відучитися.

Можливо, з боку Вашингтона знадобляться жорсткіші заходи. Припинення США постачання зброї Україні 3 березня стало шоком для ЄС і Німеччини: Брюссель відреагував виділенням 800 мільярдів євро на нові оборонні витрати, а Берлін, можливо, навіть відкриє власний бюджет для закупівлі додаткового озброєння – принаймні теоретично.

Трамп дав чітко зрозуміти: американці не будуть воювати за Україну і не будуть воювати за союзників в Україні.

Що європейські країни зроблять із цією інформацією – вирішувати їм.

Оригінал