1. Ключове завдання України – зберегти державу з максимальною територією і виходом до моря.

2. ⁠Розвал Росії не розглядався жодною стороною як частина сценарію. І наші ілюзії щодо цього – це наші ілюзії.

3. Базове завдання переговорів і подальших дій – це субʼєктність Украіни як держави. Результати переговорів – це не стільки про території, скільки про субʼєктність в майбутньому. Без цього території не мають сенсу.

4. ⁠Ключове питання – червоні лінії. По Україні (я вже писав) – не допустити нейтральний статус, не допустити різкого скорочення максимальної чисельності ЗСУ, не допустити заборони на низку галузей ВПК і отримати гарантії на постачання певних видів зброї. Для Росії (хоч ми тут мало можемо впливати) — не допустити масштабного зняття санкцій.

5. ⁠Путін починав з того, що вважав: коротка війна в Україні дозволить йому стати третім полюсом світу, забезпечить необмежені поліцейські функції на пострадянському просторі та дозволить зупинити деслов'янізацію. Жодне з цих бажань не буде втілено в життя. Не передбачається жодної Ялти. Росія залишиться слабкою економічно країною, яка змушена буде поступитися частиною нафтогазових надприбутків на користь США і монархій Перської затоки. І Китай погодиться на це в обмін на те, що проти його товарів не вводитимуть мита.

6. ⁠Росія втратить європейські ринки й не матиме доступу до нових технологій. Хай там що Путін говорить зараз – нікому не потрібно технологічно накачувати Росію, яка може розпочати (захотіти розпочати) війну в відносно короткостроковій перспективі.

7. ⁠Нова війна від Росії не потрібна ні США, ні Китаю.

Оригінал