20 прогнозів на 2022-й: боротьба США-КНР та НАТО-РФ, "Ідеальна буря" в Африці, криза, не тільки енерго

1. Світова економіка перебуває на межі провалля у глибоку за 100 років кризу.

Ознаки кризи, що насувається, вже видно у США, Євросоюзі та КНР:

1. Реальна річна інфляція варіюється лише на рівні 15-25%.

За офіційними даними, індекс споживчих цін у США у грудні зріс на 7% – найбільше зростання за 40 років, у країнах Єврозони в середньому він становить 5,2%, а у КНР взагалі 0% . Але просте порівняння цін споживчої інфляції у супермаркеті показує нікчемність такої статистики.

2. Падіння купівельної спроможності населення у майбутньому, як наслідок зростання інфляції.

3. Подальше падіння туристичного потоку. Наприклад, у Європі турпотік в'їзних туристів 2021 року становив 55% від рівня 2019 року.

Китай. Дуже велика ймовірність початку економічної кризи вже навесні 2022 року.

Всі факти в наявності: фондовий і ринок нерухомості перегріті, багато регіонів перебувають у переддефолтному стані і вже не можуть виконувати соціальні зобов'язання.

Наслідки такого розвитку подій можуть обвалити як економіку США, а й усього світу. КНР, як і багато інших економік, що орієнтуються на експорт економіки, пройдуть через девальвацію.

США. Федеральна резервна система до кінця 2022 року підвищить ставку міжбанківського кредитування, яка зараз, за інфляції 7%, становить 0-0,25%. Особливо сильно – після виборів у США у листопаді 2022-го.

Підвищення ставки хоча б до 2% неминуче викличе хвилю дефолтів та банкрутств як великої кількості приватних підприємств, так і цілих округів та міст у США. Це може погано вплинути на результати виборів. Тому Адміністрація президента США Джо Байдена додасть свого впливу, щоб відтермінувати різке підвищення ставки, але без якого навряд чи вдасться зупинити інфляцію.

Євросоюз. У ЄС тенденція падіння реальних доходів населення лише прискориться, як у всьому світі. Додасться монополістів: глобальні корпорації не лише займатимуть ніші розореного пандемією дрібного та середнього бізнесу, а й шукатимуть нові сфери для монетизації. Наприклад, під розмови про важливість дбайливого споживання води у світлі всесвітнього споживання — приватизація річок та озер.

2. Світова економіка, що сповзає у глобальну кризу, підвищуватиме градус протистояння у всьому світі — від локальних внутрішніх конфліктів до глобального протистояння США-КНР та НАТО-Росія.

Останнє посилюватиметься, зокрема як інструмент, щоб змусити РФ розірвати військово-політичні відносини з КНР і приєднатися до антикитайського блоку, що формується США, на правах молодшого партнера—"Північного Фронту".

Якщо переговори проваляться, у США до початку осені повернуться до забутої історії "російського втручання у вибори 2016 року" та запровадять нові жорсткі санкції, аж до відключення SWIFT та заборони експортувати до РФ високотехнологічні товари (авіація, зв'язок, IT).

Якщо ж переговори пройдуть успішно, то виявиться, що для Росії у США є не лише батіг, а й пряник, який неприємно здивує політиків у Києві, Варшаві та Балтійських країнах. Наприклад, змусити Україну виконати Мінські угоди, які фактично обнулять її шанси на входження до НАТО.

3. Проєкт "Великого перезавантаження", спрямованого на переформатування світової економіки та впровадження інклюзивного капіталізму з акцентом на екологічний порядок денний, оголошений на початку пандемії засновником та виконавчим директором ВЕФ Клаусом Швабом, триватиме.

Але все сильніше втрачатиме темп через посилення опору населення, що підтримується частиною еліти (як відчули, що вони "зайві" у постковідному світі, так і тими, хто хоче прискорити зміни, радикалізувавши їх). З'явилася мала ймовірність того, що ВООЗ оголосить про закінчення пандемії 2022 року, але загалом значно більше шансів, що боротьба буде продовжена з тим самим завзяттям.

4. Демократи у США, якщо не змінять виборче законодавство, програють листопадові вибори до Конгресу і Сенату, а також губернаторів багатьох штатів.

Вибори відбудуться до 34-х місць у Сенаті (зараз 20 місць посідають республіканці та 14 демократи), 36-ти – губернаторів штатів (20 – республіканців та 16 – демократів) та щодо усіх 435-ти конгресменів.

Республіканці додадуть щонайменше п'ять нових місць у Сенаті, три-п'ять нових губернаторів і завоюють більшість у Конгресі принаймні у 260 місць (зараз демократична більшість – 221 голос).

Щоб завадити цьому, демократи спробують провести вже заявлену виборчу реформу. П'ять головних нововведень: можливість відмовити в реєстрації на вибори кандидата, який переміг на партійних праймеріз; запровадження загального попереднього поштового голосування із забороною вимагати у виборців документи, які підтверджують особу; відмова від політики попередньої реєстрації виборців та голосування за списками мешканців, складеними поштовою службою; скасування всіх законів штатів, що обмежують/регулюють вибори; контроль за виборами передається від штатів до Конгресу – створюється Центрвиборчком.

Конгрес ще більше радикалізується, вже навесні ми побачимо з десяток (а можливо й кілька десятків) перемог на партійних праймеріз радикальних лівих у демократів та радикальних правих у республіканців над старожилами Конгресу (а в деяких випадках і Сенату).

Так само ця тенденція можлива і на виборах губернаторів.

5. На всіх значущих виборах протягом року переможуть представники опозиції – виборці ще раз покажуть, що на демократичних виборах доби пандемії завжди програє влада.

Вибори президента Франції у другому турі наприкінці квітня виграє кандидат від консерваторів Валері Пекресс у лідера французької ультраправої партії Національний фронт Марі Ле Пен.

Чинний президент Еммануель Макрон не вийде до другого туру. Втомлені від пандемічних обмежень та соціальних експериментів французькі виборці голосуватимуть за праву альтернативу, яка, як їм здається, "поверне в політику розум, логіку і передбачуваність".

Лівий виборець не підтримає Макрона, який багато говорив про лівий та екологічний порядок, але проводив лібералізацію трудового законодавства, тиснув на робочий рух, відмовився закрити атомні електростанції. Таким чином, Макрон продовжить сумну традицію останніх двох десятиліть французьких "президентів на один термін".

Навесні чергові парламентські вибори в Угорщині закінчаться або відразу поразкою чинного прем'єр-міністра Віктора Орбана, або "революцією маленьких людей". У Орбана мало шансів зберегти владу через пандемію і опозиціонерів, які вперше об'єдналися в єдиний фронт (від крайніх правих до крайніх лівих): рух за кращу Угорщину—Йоббік, яким керує Петер Маркі-Зай, консерватор, католик і батько сімох дітей.

Соціал-демократи програють вибори у Швеції. Світові ЗМІ вийдуть із заголовками "Електорат не оцінив особливий шлях боротьби з пандемією". Але все ж таки причини треба шукати в катастрофічній шведській міграційній політиці. Доказом чого буде рекордний результат антиімміграційних шведських демократів.

Якщо президент Туреччини Реджеп Ердоган наважиться провести загальні вибори в Туреччині на рік раніше, як вимагає опозиція, він їх так само програє, незважаючи на зовнішньополітичні перемоги, які намагатиметься здобути у Лівії, Вірменії.

6. Лідера Китаю Сі Цзіньпіна після приєднання до КНР Тайваню буде переобрано на наступний третій термін голови на ХХ з'їзді КПК у листопаді 2022 року.

Але перед цим партійні угруповання, що конкурують між собою, спробують спровокувати соціально-економічну кризу вже навесні, керуючись принципом "що гірше, то краще!". Аж до перебоїв з постачанням продовольства до міст-мільйонників та масових заворушень.

Щоб легітимізувати свій третій термін на тлі можливої економічної кризи, Сі Цзіньпіну потрібна загальна перемога. Чим може стати приєднання Тайваню за безкровним "кримським сценарієм". Найнебезпечніший період для острова весна-літо 2022 року.

Для США стратегічно важливим є питання — не допустити передачу під контроль КНР понад 22% світового виробництва передових мікропроцесорів, розташованих на острові. Сама КНР зараз виробляє 15% світових мікропроцесорів. Як крайня міра можливий варіант "так не дістанься ж нікому!" – фізичне знищення заводів внаслідок диверсій.

7. США продовжуватиме політику тиску як на країни-сусіди КНР з метою залучення до антикитайської коаліції, так і на країни, що перебувають на Великому шовковому шляху.

Це може стати тригером для занурення в хаос щонайменше трьох регіонів – Центральної Азії, Пакистану та М'янми. Усіх їх поєднує крихкість внутрішньої політичної та економічної ситуації і багато накопичених внутрішніх проблем. У цих регіонах навіть найменший зовнішній тиск може спровокувати соціальний вибух, який має всі шанси перерости у громадянську війну, на кшталт Сирійської.

Наприклад, у Центральній Азії за останні два роки накопичилася величезна кількість проблем, які боляче вдарили по доходах населення, великого бізнесу та державного бюджету.

Тривале закриття кордонів скоротило майже вполовину кількість узбецьких, таджицьких і киргизьких трудових мігрантів у Росії. Як наслідок – річна сума переказів, яку вони перевели до країни через офіційні канали, скоротилася на третину. При цьому, за даними таджицької влади, офіційні перекази до початку пандемії становили трохи більше половини всіх грошей, що направляються мігрантами в країну. Інші вони зазвичай везли готівкою, коли поверталися із заробітків. Гроші, привезені та надіслані трудовими мігрантами до Узбекистану 2019 року, становили 11,8% ВВП, а у Киргизії та Таджикистані – 33% ВВП цих країн. 2020 року цей показник для двох останніх країн знизився до 25% ВВП.

На цьому тлі в Узбекистані, Киргизстані та Казахстані після зміни президентів триває тихий (а подекуди дуже гучний) переділ власності. Внаслідок цього частина старої еліти виявляється скривдженою, а частина великих кланів – обділеною активами, що спонукає їх підтримувати опозицію. А оскільки у таких країнах, як Узбекистан, діяльність легальної опозиції дуже обмежена і її шанси прийти до влади примарні, дуже скоро виявляється, що підтримуються деструктивні сили, які дуже активізувалися на тлі перемоги талібів у Афганістані.

Водночас у регіоні дуже багато соціальних проблем – за роки незалежності населення Киргизстану виросло у півтора раза, а Узбекистану та Таджикистану майже подвоїлося. Щільність населення у Ферганській долині становить понад 500 осіб/км, а якщо відкинути необжиті гори, то понад 900 осіб/км – удесятеро вище, ніж на довоєнному Донбасі. Звідси брак орних земель та прісної води, що своєю чергою провокує постійні прикордонні та етнічні конфлікти.

Ще одна нова проблема регіону викликана перекриттям кордону – десятки тисяч дрібних підприємців – узбеків, киргизів і меншою мірою таджиків, що збанкрутіли у Ферганській долині, бізнес яких полягав у практично щоденному перенесенні через кордон китайського ширвжитку з Киргизії до Узбекистану і Таджикистану і продажу його там.

Як "вишенька на торті" – інтереси місцевої наркомафії, по бізнесу якої також дуже боляче вдарило закриття кордонів, адже вона використовувала мігрантські потоки для переправляння на північ до Росії і далі опіуму місцевого і афганського виробництва. 

Все це робить країни регіону дуже слабко захищеними від будь-якого зовнішнього потрясіння. Це ми могли спостерігати на початку року на прикладі найуспішнішої держави регіону – Казахстану. Після стихійного виступу справедливо обурених місцевих жителів дуже швидко з'явилися і озброєні провокатори, і агресивно налаштовані зовнішні гравці (зокрема з політемігрантів), і ігри місцевих олігархів та спецслужб.

Будь-яке серйозне збройне протистояння у Казахстані заблокує рух залізничного транзиту з КНР до ЄС, Туреччини та Ірану.

Ще одна точка протистояння США-КНР, критична для проходження китайського сухопутного транзиту до Європи – Білорусь, через яку йде до 90% вагонів залізничного транзиту між КНР та ЄС. Водночас китайський транзит може стати просто заручником боротьби Заходу із режимом Олександра Лукашенка.

Обидві сторони – і деякі литовські, і польські міністри, і сам Лукашенко – вже неодноразово озвучували думку, що кордон Білорусі та Євросоюзу може бути наглухо перекритий із забороною руху людей та товару, що звичайно порушує міжнародні зобов'язання і навіть право, але схоже може бути легко віддана задля політичних амбіцій сторін.

Буде й обернена ситуація — тиск КНР на слабких американських союзників з метою залякати решту. Що ми зараз бачимо на прикладі Литви та Німеччини.

Влада США може повернутися до ідеї звинуватити офіційний Пекін у "навмисному створенні вірусу" та подальшому інфікуванні всього світу. Порушуватиметься питання компенсації Китаєм збитків. Таким чином американці намагатимуться заручитися підтримкою насамперед країн Африки та Латинської Америки, що занурилися в борги перед КНР (тільки в Африці є понад 30 найбільших країн-боржників Пекіна: Ангола ($21,5 млрд), Ефіопія ($13,7 млрд), Кенія ($9,8 млрд), Республіка Конго ($7,42 млрд), Замбія ($6,38 млрд) та Камерун ($5,57 млрд).

Офіційний Вашингтон спокушатиме їхні уряди можливістю списання цих боргів у межах "китайської компенсації за вірус".

8. Німеччина "у полоні божевільних реформ".

Новий уряд Німеччини у перший же рік правління спробує провести свої найбільш непопулярні закони: легалізацію наркотиків, усіх "нелегалів", що проживають у країні, автоматичне надання громадянства усім іноземцям, що живуть понад п'ять років (навіть якщо вони не відмовилися від колишнього громадянства), запровадження квот для національних та расових меншин у керівництві eсіх держустанов, а згодом і великого бізнесу.

На окрему увагу чекає німецька економіка. Прискорений перехід на зелений порядок денний дуже швидко призведе до енергетичної та логістичної кризи. І не лише ФРН, а й увесь Євросоюз.

9. На Європу чекає важка енергетична криза.

2022 рік буде першим роком десятирічної "енергетичної кризи переходу до зеленої енергетики". Агресивний розвиток залежних від погоди вітряних і сонячних електростанцій, закриття АЕС, обмеження роботи ТЕЦ на вугіллі і сланцях, поставили ЄС у повну довгострокову залежність від постачальників газу, який країни купують за спотовою біржовою ціною, у кілька разів вищою від довгострокових договірних цін, що діяли раніше.

Ще восени минулого року австрійський та німецький уряд стали "заспокоювати" своє населення соціальною рекламою, як зігріти себе під час блекауту, а подачу електрики (а з нею опалення та води) відновлять за успішної роботи через дві доби.

Міністерство оборони Австрії у своєму зверненні до населення попереджає, що блекаути стануть регулярними явищами в Євросоюзі найближчим десятиліттям і рекомендують не перейматися, а просто запастися свічками, водою та продуктами.

За оцінками Міжнародного інституту розвитку інфраструктури, перші великі блекаути можуть статися вже цього року. Зазвичай вони бувають або у дуже спекотні дні, або навпаки – у холодні снігові. Враховуючи напружену ситуацію, що склалася цієї зими в Європі, з постачанням газу, що загрожує будь-якої миті перерости у дефіцит (особливо у разі різкого похолодання і як наслідок зростання його споживання), населення може спробувати компенсувати слабке центральне опалення електрообігрівачами, що значно підвищити навантаження на електромережу і спровокувати її відключення або навіть ушкодження.

Росія, опинившись під тиском США, ще активніше використовуватиме своє становище провідного постачальника енергоносіїв у Східній та Центральній Європі (аж до ФРН, Австрії та Італії), намагаючись змусити країни-покупці підтримувати її, а не американських союзників. Опір цьому ще суттєвіше посилить енергетичну кризу і викличе різке зростання цін не тільки на електрику, енергоносії, а й на більшість вироблених у ЄС товарів, включно з добривами, будматеріалами тощо.

Енергетична криза викличе у суспільстві та ЗМІ хвилю сумнівів у правильності теорії глобального потепління, але вона буде швидко погашена новими істериками – "енергії не вистачає, тому що у світі ще дуже мало вітряків та сонячних батарей, їх треба поставити на кожен дах".

10. Зростання цін на енергоносії, насамперед у Євросоюзі, поставить велику кількість виробників на межу рентабельності та навіть банкрутства.

Зростання цін на енергоносії дуже боляче вдарить по енергоємних виробництвах: металургії, виробництві цементу та хімічних добрив. І врешті-решт підвищить їхню вартість для споживачів.

Це не тільки розкрутить маховик глобальної інфляції, але й поставить на межу руйнування, наприклад, дрібних фермерів у всьому світі, але насамперед у країнах, що розвиваються, в яких уряди, на відміну від ЄС або США, не мають можливості дотувати місцевих землеробів і скотарів.

З одного боку, це наблизить загрозу голоду, а з іншого – спростить глобальним корпораціям скупку землі та ще більшу концентрацію та монополізацію ринку.

11. Розкручування глобальної інфляції, викликаної великими антипандемічними фінансовими вливаннями у країнах першого світу, дуже боляче б'є по найбідніших країнах.

Особливо по тих, що імпортують продовольство. Це своєю чергою ставить панівні режими під ризик повалення. Подібний сценарій ми вже спостерігали під час Арабської весни, спровокованої, зокрема, різким подорожчанням зернових на світових біржах. Що цікаво, зубожіння населення країн-експортерів робочої сили раптово створить революційні ситуації в тих державах, куди вони їдуть на заробітки. Насамперед у країнах Затоки.

12. У самій Африці може вибухнути "Ідеальна буря" — нова велика війна на кшталт Конголезьких воєн кінця 90-х початку нульових, коли до бойових дій будуть залучені десятки держав регіону, постраждають десятки мільйонів людей.

Багато хто з них спробує дістатися Євросоюзу, особливо після того, як Німеччина спростить отримання громадянства і лібералізує політику "возз'єднання сімей", про що вже заявляли нові міністри.

Кандидатів на новий театр бойових дій багато: від французької субсахари на півночі до Мозамбіку на півдні.

Водночас всюди в Африці посилюється вплив ісламістів. Бідолашним масам добре заходить їхнє гасло — "Всевишній усіх зробив рівними, незалежно від походження чи раси. Нерівність від сатани". Приклад Афганістану показує, що таких супротивників неможливо перемогти звичними засобами, запропонованими корумпованими урядами. Потрібна нова ідея, здатна стати альтернативою ісламістам. 

13. З кризою політичних ідей зіткнулися і розвинені країни Заходу.

Останні 30 років там безальтернативно панував правий лібералізм. Альтернативу йому змогли запропонувати лише блок зелених та лівих лібералів (колишніх єврокомуністів), які зосередилися на зеленому порядку денному, легалізації наркотиків та агресивному захисті прав усіляких меншин (від ґендерних до расових). Фактично вони зовсім забули про те, що головним завоюванням демократії в ХХ столітті стало народовладдя більшості, яке реалізується через загальні вибори, що змінило владу аристократії (меншості). Тільки зараз нову "аристократію" прикрили фіговим листком прав різних меншин.

14. Влітку 2022 року на першій зустрічі нових керівників Німеччини та Франції федеральний канцлер Німеччини Олаф Штольц виступить із пропозицією переходу до Федеративної Європи.

Ідея, яку дуже сильно підтримують євробюрократи, зіткнеться з жорстким опором європейських національних еліт, тільки-но ті зрозуміють, що у них хочуть забрати залишки суверенітету (на користь тих, кого ніхто не обрав, отже, і нікому не підконтрольних євробюрократів) і, найголовніше, поставити їх на контроль загальноєвропейської прокуратури.

Але якщо Макрона раптом буде переобрано на другий термін у Франції, виникне велика ймовірність проведення усічених реформ, які посилять роль Європарламенту, Єврокомісії, загальної прокуратури та появу наднаціональних кримінальних судів.

15. З розвитком метавсесвітів з новою силою спалахне конфлікт навколо контролю за ними та соціальними мережами.

Американські конгресмени з обох партій та багато європейських політиків порушуватимуть питання регулювання віртуального простору та соціальних мереж, а також особистих даних, які вони збирають.

У США буде спроба створення федерального недержавного органу контролю за соціальними мережами, керівника якого призначатиме президент і затверджуватиме Сенат. Як зараз відбувається з приватною структурою, що регулює діяльність приватних банків, Федеральною резервною системою США. Все це зустріне гостра протидія провідних мереж: Facebook, Twitter та Google.

Американська влада спробує заборонити китайський Signal і ввести цензуру контенту в Telegram, який звинуватить у поширенні конспірології та провокуванні революцій від Угорщини та Франції до Китаю та Алжиру.

Великі торгові мережі відкриють пілотні віртуальні супермаркети, універмаги та ресторани у метавсесвітах. Постане питання регулювання та взагалі легальності діяльності публічних будинків, казино та інших сумнівних закладів у метавсесвітах.

16. Боротьба з коронавірусом триватиме.

Ми всі дуже хочемо, щоб 2022 року вірус було подолано, всі обмеження знято та забуто, а світ повернувся до тих умов, за якими населення жило 2019 року, але це здається поки що практично неймовірним.

Набагато ймовірніше продовження спрощеної боротьби з вірусом: вакцинування населення; закручування гайок проти ковіддесидентів, до введення обов'язкової вакцинації, з драконівськими штрафами і всіляким обмеженням у правах, аж до арешту. Будь-яке агентування проти вакцинації прирівнюватиметься до зради, за це суворо каратимуть.

Одночасно насильницька загальна вакцинація населення (включно з дітьми) викличе цілу серію масових бунтів, зокрема у цілком успішних країнах Євросоюзу та Північної Європи. Що ми можемо спостерігати зараз на прикладі Канади. Придушувати ці "повстання", напевно, влада буде дуже жорстоко, зокрема, використовуючи озброєних військових, а у разі їх відмови, то й інтервенцію із сусідніх дружніх уряду країн, на кшталт того, як це було під час "Весни народів 1848-1849 років" .

Через відсутність координації та слабкої організованості все, що відбувається, швидше буде схоже не на революцію, а на бунти луддитів. Коли бунтівники громитимуть медичні центри, грабуватимуть магазини та б'ють виконавців. Все це буде жорстоко придушене, але, можливо, після цього налякана влада піде на послаблення режимів, щоб "спустити пару" розлючених мас.

Але можливий також інший сценарій – підкреслено цивілізованою, мирною та законною боротьбою протестувальників з опорою на масовість та судову систему. Коли судді, які симпатизують протестувальникам, просто блокують і скасовують антипандемійні обмеження уряду. Що ми могли спостерігати за останні місяці, наприклад, у Бельгії.

Водночас велика ймовірність появи нових держав-дисидентів на зразок Швеції та Білорусі, які раптом різко послаблюватимуть градус боротьби з пандемією. Перші, хто вже пішли цим шляхом, — Велика Британія, Данія та Голландія.

17. Туреччина тішитиме туристів, які зуміли прорватися через пандемічні обмеження, низькими цінами через девальвацію ліри (турецька нацвалюта знецінилася на 19% у грудні 2021 року).

Девальвація ліри та проблеми з постачанням з Китаю мають підштовхнути експорт продукції турецької промисловості.

Приклад Туреччини з підпорядкування уряду Центробанку з наступною суверенною фінансовою політикою (включно з регулюванням курсу національної валюти) можуть наслідувати ще кілька великих економік, зокрема Росія та Республіка Корея.

Імовірна війна курсів валют, коли країни-експортери, що конкурують, опускатимуть курс своєї валюти задля здешевлення продукції та витіснення з ринку конкурентів.

18. Парламент Німеччини легалізує легкі наркотики для медичних, а можливо і релаксаційних цілей.

Можливі й спроби легалізувати наркотики на федеральному рівні США. Легалізація наркотиків у країні не тільки створює величезний новий легальний бізнес з їхнього виробництва та розповсюдження, а й знімає останні великі системні обмеження перед скасуванням готівки у Західній Європі.

19. Економічна криза і запровадження жорстких фінансових санкцій проти Росії може спровокувати її вийти з нафтодоларової системи, перевести зовнішньоекономічні розрахунки (зокрема за нафту і газ) з доларів США в національну валюту, золото або бартер.

Після цього буде делістинг усіх вітчизняних підприємств зі світових бірж, а потім і націоналізація вітчизняних активів іноземних підприємств. Це або спровокує у Росії "революцію", або запустить новий виток історичного розвитку, у будь-якому разі для економіки та соціального добробуту населення це буде великим потрясінням.

20. Дуже велика небезпека масштабної хакерської атаки на інфраструктуру життєзабезпечення цілих держав — фінансову, транспортну, енергетичну, військову та медичну. За атаками можуть стояти як ворожі держави, групи опозиціонерів, так і різні деструктивні групи, просто кримінальні елементи.

Висока ймовірність атак під чужим прапором.