"Явно не друзі України". Ультраправі на шляху до влади – як зміниться політика Австрії

У Австрії новим канцлером може стати лідер ультраправої Партії свободи Герберт Кікль – критик санкцій проти Росії та допомоги Україні.

Кікль обіцяє нейтралітет Австрії і презентує свободівців як партію миру, попри її задокументовані зв'язки з Єдиною Росією, каже LIGA.net керівник досліджень і аналізу консалтингової компанії ViennEast Маркус Хав (Відень): "Він явно не друг України".

Але багато залежатиме від коаліційних переговорів, додає LIGA.net професор австрійської політики в Інституті політичних наук Віденського університету Лауренц Еннсер-Єденастік: "Підтримка Києва та відносини з Москвою – це одна з небагатьох спірних сфер між двома потенційними партнерами по коаліції".

Чи може Австрія незабаром доєднатися до "клубу" Словаччини Роберта Фіцо та Угорщини Віктора Орбана, які на рівні ЄС і НАТО грають на руку Москви – розбір.

Перше після Другої світової повернення ультраправих

Президент Австрії Александер Ван дер Беллен доручив Кіклю, крайньому правому популісту, сформувати коаліційний уряд. Новий лідер правоцентристської Народної партії Крістіан Штокер заявив, що готовий до переговорів.

Проросійські погляди Кікля, конспірологія щодо пандемії Covid і загравання з нацистським минулим Австрії зробили його надто токсичним для Нехаммера та інших центристів, аж до обіцянок не дозволити йому прийти до влади.

Наступник Нехаммера Штокер виявився менш категоричним.

"Є висока ймовірність, що Кікль стане канцлером. Це може статися швидко", – цитує FT австрійського політолога Томаса Гофера. Формування уряду ультраправих – історична подія не лише для Австрії. Це консолідує ще й крайніх правих у Європі.

Свобода, заснована у 1956 році, вже була при владі: як молодший партнер Народної партії – в коаліції у 1999-му та 2017-му, з соціал-демократами у 1983-му.

Кікль у найвищій австрійській політиці майже 20 років. Він відомий тим, що підняв Партію свободи після того, як вона розвалилася через внутрішній конфлікт під час першої коаліції з Народною партією у 2005-му. Він дисциплінований, стратегічний, ідеологічно налаштований правий екстреміст, каже LIGA.net Еннсер-Єденастік.

На початку кар'єри Кікль працював спічрайтером лідера Свободи Йорга Гайдера – засновника сучасного австрійського ультраправого популізму. Він був "мозком" партії і багато років діяв за лаштунками, продовжує Хав.

У 2018 році, коли Свобода увійшла в коаліцію з Народною партією, Кікль очолив МВС. Досвід суперечливий, бо він намагався провести чистку внутрішньої розвідки. Західні союзники не довіряли Кіклю і навіть припинили обмін розвідданими з Австрією, каже Хав. Через рік коаліція розпалася, й Кікль пішов у відставку.

Кікль очолив партію чотири роки тому, використавши розчарування урядом у боротьбі з пандемією, додає Хав. Оскільки основні партії політичного центру занепадали, йому вдалося об’єднати широке коло виборців. Він – один із найбільш досвідчених політиків першої ліги, хоча частково це радше відображає брак талантів в інших.

Прихильник депортації мігрантів та Путіна

56-річний Кікль підтримує рух за ідентичність – європейську ультраправу ідеологію за права європейських етносів і білих народів, приналежних до західної культури. Він проти глобалізації, мультикультуралізму, поширення ісламу й імміграції до Європи.

Як міністр внутрішніх справ виступав за швидку депортацію біженців, які вчинили злочини. Пропонував Австрії вийти з угод про права людини, якщо ті "заважають нам робити те, що потрібно". Заявляв, що ціль його політики щодо біженців – зробити фактично неможливим подання заявки на надання притулку в Австрії.

Кікль прихильник реміграції – депортації іммігрантів та їхніх нащадків, зокрема австрійських громадян, які відмовляються інтегруватися. У червні 2024 року навіть закликав Євросоюз створити "уповноваженого з питань реміграції".

Також він прагне відновити "гомогенну природу австрійського народу".

Кікль відкрито виступає проти стратегії ЄС щодо України та Росії. Звинувачує санкції у високій інфляції, особливо в енергетичній сфері, і прагне їх послаблення, каже Хав.

Партія Свободи підтримує тісні відносини з Єдиною Росією Путіна.

Після повномасштабного російського вторгнення Кікль заявив, що відповідальність за це лежить не лише на Росії, а й на США, НАТО та Україні: "Австрія є нейтральною країною і має триматися осторонь українського конфлікту в інтересах своїх громадян".

Кікль виступав проти планів Австрії прийняти українських біженців, а у 2023-му разом зі свободівцями вийшов з парламенту під час звернення Зеленського.

Партія свободи – найбільш русофільська в Австрії, вважає Еннсер-Єденастік. Тож є ризик, що що більше зовнішня політика Австрії слідуватиме за Кіклем, то дружнішою буде позиція Відня до Москви і то більше Австрія робитиме кроків для обмеження допомоги Україні та послаблення санкцій проти Росії.

Взірець для Австрії Кікля – Угорщина Орбана

Кікль говорить про Угорщину Орбана як про взірець. Він у неліберальному таборі й хотів би поширити його у ЄС. Але "орбанізувати" Австрію буде важко. На відміну від Угорщини, австрійська виборча система – пропорційна, що майже завжди вимагає коаліційних урядів. Там більше систем стримувань і противаг – президент, сильні губернатори дев’яти федеральних земель і суди, констатує Хав.

"У кращому випадку коаліція отримає просту більшість у парламенті. Попри те, що Народна партія ослаблена, вона не підтримає їх беззастережно, якщо їм взагалі вдасться домовитися. Радше Австрія виглядатиме, як Словаччина Фіцо, ніж як Угорщина Орбана", – каже аналітик ViennEast.

Кікль матиме менше свободи дій порівняно з Орбаном і Фіцо, бо буде дещо обмежений партнером по коаліції, вважає Еннсер-Єденастік. Але інстинкти вестимуть його політику у тому ж напрямку, що й лідерів словаків та угорців.

Однак є декілька сфер, у яких Партія свободи може наробити шкоди, перераховує Хав: субсидії для медіа, значну частину яких контролює уряд; призначення своїх людей у держустанови та ради управління компаній, де держава має частку, що є прибутковим джерелом патронату; проведення референдумів з популістських питань; підрив антикорупційних розслідувань, низка  яких спрямована проти посадовців Свободи та Народної партії часів їхньої коаліції 2017-2019 років.

Кікль буде підтримувати Орбана і Фіцо на рівні ЄС, прогнозує аналітик. Брюсселю буде важче керувати ним, бо він більш ідеологічний, ніж лідери Угорщини і Словаччини, які передусім – "цинічні політики, які прагнуть лише влади".

Австрія потребує реформ, які Кікль не зможе провести

Австрія потребує реформ. Структурний дефіцит бюджету країни перевищив поріг єврозони у 3% від ВВП, без перспектив зниження, якщо не буде фіскальних реформ. Бюджетна діра оцінюється в €18-24 млрд, каже Хав.

Промисловий сектор занепадає через складну економічну ситуацію в Німеччині, високі ціни на енергоносії та високу вартість робочої сили. Приватне споживання спадає. Розбіжності щодо того, як з цією ситуацією впоратися, і призвели до провалу коаліційних переговорів Народної партії з соціал-демократами та NEOS.

Свобода має мало конструктивних пропозицій. Вони проти підвищення податків, за скорочення видатків (через власну ідеологію – обмежено), вимагають менше підтримувати біженців, скасувати зелені субсидії та зняти санкції з Росії.

Але все це, вважає Хав, не розв'яже економічних проблем глобально.

Основна реформа, необхідна Австрії, – скорочення бюджетного дефіциту та уникнення розслідування ЄС з цього приводу. Це вимагатиме негайних дій і значних скорочень видатків та/або підвищення податків, що не сприятиме популярності Кікля, додає Еннсер-Єденастік: "Проте він завжди може звинуватити у безладі інших".

"На відміну від угорської Фідес і словацької Смер, Свобода ніколи не затримувалась в уряді надовго, – підсумовує Хав. – Їй бракує економічної експертизи, бо її база – ідентичність. Кікль не зможе провести реформи, яких потребує Австрія".