Від арахісової ферми до Білого дому. 100 років життя Джиммі Картера

39-й президент США, демократ Джиммі Картер помер у віці 100 років. Він став експрезидентом, який прожив найдовше в історії Штатів. LIGA.net прочитала The Financial Times, Bloomberg, NYT, Foreign Policy й зібрала три факти про життя Картера.

Від фермера до президента

Картер народився на фермі в штаті Джорджія, колишня Конфедерація, 1 жовтня 1924 року у сім’ї фермерів. Батько вирощував арахіс і бавовну, мати була медсестрою. З дитинства Картер активно відвідував баптистську церкву.

Світосприйняття формувала реальність півдня, в якій білі трималися осторонь темношкірих, висловлюючи презирство на публіці, але працювали разом вдома.

Сім'я Картера жила в одноповерховому будинку, навіть воду брали з колодязя.

У 16 років він закінчив середню школу і став першим у родині, хто цього досягнув. І навіть більше – вступив у Військово-морську академію, яку закінчив у 1946-му. Того ж року одружився з Розалін Сміт, подругою сестри. Продовжив військову кар’єру.

Сім років потому від раку помер батько. Лейтенант Картер залишив флот, щоб підхопити його бізнес – вирощування арахісу. За перший рік заробив менше ніж $200.

Поступово він став лідером у своїй громаді, очолив будівництво першого басейну в місті, ініціював асфальтування вулиць, допоміг привезти першого лікаря.

Вперше до Сенату Картер увійшов у 1962 році. Щоб балотуватися на пост губернатора в 1970-му, зібрав команду темношкірих і білих лідерів громадської думки. За допомогою розпливчастих повідомлень, які подобалися лібералам та консерваторам, переміг. Виступаючи за права темношкірих, потрапив на обкладинку Time.

У 1974-му Картер балотувався у президенти. Кампанію будував на зустрічах: їздив по штатах автобусом, заощаджуючи на житлі, ночував у сім’ях. Він виграв ці вибори, але пробув у Білому домі лише один термін і поступився кріслом Рональду Рейгану.

Віддав Панамський канал, визнав Китай

Під час президентства Картер представляв себе простолюдином. Наприклад, продав президентську яхту і носив власні сумки на літак. Першим кроком на посту президента стала амністія тих, хто відмовився від мобілізації для війни у В'єтнамі.

Після виборів щодня виступав на телебаченні, двічі на місяць давав пресконференції.

Саме Картер підписав з лідером Панами договори, які зобов’язували США передати контроль над Панамським каналом у 1999-му, врегулювавши суперечки між країнами.

Республіканці на чолі з Рейганом засудили договір як такий, що здав інтереси США: "Ми збудували канал, ми заплатили за нього, це наше, і ми збираємося його зберегти". Gallup виявив, що 78% американців були проти передання, пише NYT.

Окрім того, Картер вів секретні переговори з Китаєм. У результаті країни досягли згоди щодо статусу Тайваню, який КНР вважає своєю провінцією. Штати розірвали відносини з Тайбеєм і вивели звідти війська, але продовжили продаж зброї та торгівлю.

Китайський лідер Ден Сяопін і Картер уклали угоду у 1978-му. Нормалізація відносин сподобалася більшості американців. Визнання КНР відбулося на Новий, 1979 рік.

За посередництва Картера та за його каденції Ізраїль та Єгипет уклали мир, зафіксований у Кемп-Девідських угодах. За ним Ізраїль повернув Єгипту Синайський півострів, який захопив п'ять років до того, а Єгипет визнав Ізраїль, що проклало шлях до миру на Близькому Сході. За ці угоди лідери Єгипту та Ізраїлю отримали Нобелівську премію миру, а сам Картер – через 24 роки, у 2002-му. 

Одним із найбільших розчарувань Картера стала нездатність завершити переговори про обмеження стратегічних озброєнь з Радянським Союзом. Першу таку угоду США та СРСР підписали ще у 1972-му, і вона мала закінчитися саме за його каденції.

У 1979 році у Відні договір підписали, але Сенат не ратифікував через радянське вторгнення в Афганістан. Картер відповів на вторгнення, запровадивши ембарго на продаж зерна та високих технологій в СРСР.

Багато хто вважав Картера наївним за те, що він не передбачав вторгнення СРСР в Афганістан, але це не так. Ще до окупації він таємно озброював моджахедів. Його радник з нацбезпеки Бжезінський пізніше визнав: ідея була в тому, щоб створити "радянський В’єтнам" і підірвати СРСР, пише Foregn Policy.

На той же рік припала Іранська революція під проводом аятоли Рухолли Хомейні. Шаха Мохаммед Реза Пахлаві усунули від влади в січні 1979-го, і далі він жив у Мексиці аж до листопада, коли йому дозволили в’їхати до США для лікування раку.

Коли шах прибув в Нью-Йорк, іранці у Тегерані розпочали демонстрацію біля посольства США. 4 листопада 1979-го вони захопили його та взяли в заручники 66 американців. США припинили купувати іранську нафту та заморозили іранські активи у себе. Потім провели безрезультатну військову операцію, в якій загинули вісім солдатів.

На цьому тлі Картер програв вибори. Звільнити заручників вдалося лише за кілька днів до завершення терміну Картера. Вони провели в полоні 444 дні.

У 2016 році Картер визнав, що якби проявив твердість, бомбардуючи Іран, то міг би досягти переобрання. Але тоді загинули б заручники й тисячі іранців, пише Foreign Policy.

Той, хто своїми руками зводив будинки для бідних

Програвши вибори Рейгану, Картер із родиною повернувся на ферму – в єдиний будинок, яким володів за все життя. У 2018-му його оцінили в $167 000.

Картер навчився кататися на лижах у 62 роки. Піднявся на гору Фудзі у 70 років. Він написав 32 книги – мемуари, роздуми про політику, романи й дитячу книгу, яку ілюструвала донька. Викладав в університеті та вів уроки у недільній школі при церкві.

Картери проводили тиждень на рік, допомагаючи споруджувати й ремонтувати своїми руками будинки для бідних. Станом на 2019 рік це було майже 4400 будинків у 14 країнах.

Президент Білл Клінтон послав Картера на Гаїті в 1994-му, щоб переконати тамтешню хунту відновити при владі президента, що йому вдалося зробити. Через п'ять років Клінтон вручив Картеру медаль Свободи – найвищу цивільну нагороду в США.

Останній тріумф Картера відбувся, коли він прилетів у КНДР у 2010-му і домігся звільнення американця, засудженого до восьми років каторги за нелегальний в’їзд.

У Картера залишилося четверо дітей, 11 онуків і 14 правнуків. У молодому віці вилікував рак підшлункової залози, який убив його батька, а також трьох молодших братів і сестер. Помер від іншого виду раку, який виявили 2015-го. Пережив дружину, з якою прожив 77 років, свого віцепрезидента, більшість своїх урядовців і помічників.