Роки занедбаності Росії стали у пригоді "друзям" Путіна: як вони це використовують – The Economist

У фінансуванні війни Росія покладається на торгівлю з Китаєм, Індією та Іраном, проте має обмеження, які неможливо швидко вирішити, – погану інфраструктуру, вимоги великих знижок від тих партнерів, хто не під санкціями, брак коштів і технологій на побудову нової інфраструктури. Про це пише The Economist. LIGA.net переповідає коротко.

Дивіться нас на YouTube: пояснюємо складні речі простими словами

Торгові рятівники Росії – Китай, Індія, Іран

Путін витрачає величезні кошти на війну в Україні – $211 млрд тільки за два роки великої війни, або 10% ВВП. І тепер хоче інвестувати значні кошти в інфраструктуру, що має дозволити економіці Росії розвиватись, попри відрізаність від Заходу.

Протягом наступного десятиліття Росія планує витратити $70 млрд на шляхи, які з’єднають її з торговими партнерами в Азії та на Близькому Сході.

Війна вже розвернула потік російських товарів на Південний Схід. Країни, які не підтримали санкції, на чолі з Китаєм та Індією, замінили втрачену торгівлю з Заходом.

Погана інфраструктура на сході РФ обмежує експорт до Азії, відтак товари часто мають йти окружними шляхами – через чорноморські та балтійські порти, Суецький канал. Російські чиновники стурбовані блокуванням уздовж цих маршрутів і впливом НАТО на ключові артерії, що може обмежувати додатково.

Намагаючись збільшити експорт і захистити комерційні зв’язки від втручання, Російська Федерація інвестує у зв’язки з дружнішими країнами.

Колись росіяни ухилялися від будівництва інфраструктурних шляхів з КНР та Іраном – європейська торгівля була прибутковою. Тепер усе навпаки.

Перший залізничний міст через ріку Амур, природний кордон Росії з Китаєм, відкрили 2022-го. Торік ще один міст отримав "добро". РФ хоче збільшити обсяги вантажів Північним морським шляхом  – судноплавним маршрутом вздовж арктичної берегової лінії до східного Китаю – з 36 млн до 200 млн тонн до 2030 року.

Ще кілька років тому російські фірми уникали Ірану через страх санкцій Заходу. Тепер двоє світових ізгоїв будують транспортні шляхи – Міжнародний транспортний коридор Північ-Південь (INSTC) з Росії через Азербайджан в Іран.

Торік Росія погодилася профінансувати іранську залізницю Решт – Астара – ділянку на 162 км. Будівництво простоювало, хоча його схвалили 20 років тому.

Путін каже, що завершення шляху "суттєво диверсифікує глобальні транспортні потоки", перетворивши Іран на ринок збуту російських товарів, що прямують до Близького Сходу, Азії та інших країн. Однак головний приз – Індія. На відміну від Китаю, її попит на вугілля та нафту, за прогнозами, залишатиметься високим до 2030-го.

Погана інфраструктура Росії не дозволяє торгувати більше

У планів Путіна є значні перешкоди.

Для початку, хоч торгівля на нових маршрутах зростає, вона все одно мізерна. Крижаний покрив обмежить цілорічне використання Північного морського шляху до середини століття, лише тоді вчені очікують першу зиму без льоду.

У 2022-му залізницею до Ірану перевезли лише 8 млн тонн вантажів. Маршрут зараз залежить від вантажівок, що обмежує пропускну здатність.

Попри різке зростання торгівлі з Китаєм, залізниці на сході Росії торік перевезли на 13% менше вантажів, ніж їхня заявлена ​​потужність. Байкало-Амурська залізниця переважно одноколійна і лише частково електрифікована.

"Десятиліття занедбаності призвели до того, що порти і залізниці у східній Росії відчайдушно потребують ремонту".

На це потрібні гроші. У травні Індія підписала контракт на десять років і $370 млн щодо розширення контролю над іранським портом Чабахар. Азербайджан, Казахстан і Узбекистан модернізують національну залізничну й автомобільну мережу, щоб допомогти сполученню між Росією та Іраном. Але головними спонсорами є Москва і Тегеран. У 2022-му на них припадало 68% інвестицій у маршрут.

Іран потерпає від безгрошів’я, тож покладається на російські кредити. Путін планує витратити значні кошти на інфраструктуру, але приватний сектор не хоче вкладатися.

Російська аналітична компанія Sherpa Group очікує, що приватні інвестиції в державну транспортну програму РФ впадуть з $10 млрд у 2022 році до $1,94 млрд у 2026-му.

Інфраструктура Росії погана. На Далекому Сході, де великі відстані й погана погода, ситуація паскудна. Безгосподарність – звична справа. У російській транспортній галузі домінують кілька компаній. Водночас у розпал війни Росії важко залучити досвідчених робітників, щоб модернізувати залізниці.

Багато країн, які беруть участь у прокладанні маршруту з Ірану до Росії, мають суперечки між собою, що ускладнює планування різних частин проєкту.

Санкції таки працюють

Санкції також затримують прогрес. Колись Європа і сама хотіла з’єднатися з Китаєм через російську Арктику. Більше не хоче.

Реалізація арктичних нафтогазових проєктів на паузі. Усе ускладнює відхід західних компаній. У квітні найбільший російський виробник зрідженого газу "Новатек" призупинив виробництво на проєкті Arctic LNG 2 через брак компонентів.

Російська державна залізниця (рос. РЖД) пробує замінити втрачених постачальників. Єдині три виробники касетних підшипників, які використовують у вагонах вантажних поїздів, були спільними підприємствами з іноземними компаніями. Торік РЖД призупинила використання 50 000 поїздів через брак запчастин.

Навіть якщо російські чиновники збільшать пропускну спроможність на нових маршрутах, попит на товари не певний. Через дисбаланс у торгівлі між Китаєм і Росією на Далекому Сході, у РФ накопичилося там 150 000 контейнерів.

Країни, які не під санкціями, змушують Росію до невигідних угод, користуючись новими перевагами через брак альтернатив у Москви. Переговори щодо проєкту трубопроводу між РФ і Китаєм "Сила Сибіру 2" зайшли в глухий кут через вимоги китайців про великі знижки. Пекін та Нью-Делі сприятимуть економічному зростанню Москви лише за умов вигідних цін. І це клопіт для Путіна.