"Ми ще навіть до йолки не дійшли". Чим закінчаться масові протести у Грузії – три сценарії

Грузію охопили масштабні акції протестів. На вулиці міст – попри розгони, сутички із силовиками та численні затримання – щодня виходять дедалі більше людей. Від влади відхрещуються посли й чиновники, банкіри й підприємці. Це народне повстання, переконує LIGA.net колишній заступник міністрів внутрішніх справ та юстиції Грузії, старший партнер юридичної компанії Rasons Legal Гія Гецадзе.

Ніхто не знає, що буде з грузинським супротивом – перемога чи придушення. Якщо подивитися на схожі події Майдану, там було багато моментів, коли протести йшли на спад і здавалось, їх ось-ось розженуть, а потім вибухали з новою силою, пояснює LIGA.net грузинський політолог Гела Васадзе (Тбілісі).

"Ми ще навіть до своєї "йолки" не дійшли. У нас все попереду. Надіюсь, не дійде до Небесної сотні, а влада зміниться без кровопролиття. Сценарій не буде вже цивілізованим, але хоча б сподіваюсь на відносно мирний", – каже Васадзе.

LIGA.net розбиралася, що відбувається в Грузії, та які сценарії протестів.

Два центри влади й три сценарії для Грузії

Опозиція не визнає результатів парламентських виборів – влада намалювала собі перемогу, каже Гецадзе. Жодна цивілізована країна їх не визнала, лише тоталітарні режими на зразок Росії та Ірану. Зараз потрібно юридичну реальність оформити фактично, тому президентка Саломе Зурабішвілі та представники чотирьох партій опозиції зібрались разом, щоб створити координаційну раду.

Протести триватимуть, поки влада не піде на поступки, вважає він.

Ситуація щовечора загострюється: учасники акцій закидують поліцію петардами та навіть коктейлями Молотова, їх натомість відганяють перцевим газом і поливають водою з водометів. За ґратами 224 особи, постраждали 44 людини.

Правозахисники з Transparency International Georgia повідомляють, що поліція застосовує насильство до учасників протестів. Більшість затриманих 2 грудня жорстоко побили. Деякі – у лікарнях з травмами облич, переломами носів, щелеп, струсами мозку, численними гематомами. За їхніми словами, офіцери спецпризначенців безжально б’ють у мікроавтобусах та навіть погрожують згвалтуванням.

З юридичного погляду, парламент нелегітимний, каже Гецадзе. За Конституцією, перше засідання має призначити указом президент – а цього не сталось.

Парламент має право працювати, коли там є хоча б 100 депутатів, а в Грузинської мрії – 88 мандатів, тож їй не вистачає 12 депутатів (їх можуть перетягнути з опозиції).

Конституція також передбачає, що влада має робити все можливе для вступу в ЄС і НАТО – після відмови Кобахідзе від інтеграції в Євросоюз ця стаття теж порушена.

Щодо розвитку політичної ситуації можливі три сценарії, пояснює Васадзе.

Перший – в межах конституційного поля. Як пропонує президентка Зурабішвілі – позаяк довіри до результатів виборів немає, слід зібрати старий парламент і оголосити нові дострокові вибори. Це максимально правовий, бажаний і майже неможливий варіант, вважає Васадзе – через природу Грузинської мрії.

Другий – поза рамками конституційного поля, революційний. Зурабішвілі створює другий центр влади, якому перепідпорядковується державний апарат. У країні формуються два центри впливу, які один одного не визнають, додає Гецадзе.

Зурабішвілі каже, позаяк парламент нелегітимний, без дострокових виборів вона залишиться на посаді. Тож навіть якщо 14 грудня Грузинська мрія обере президента, а 29 грудня проведе інавгурацію, то визнання не буде. І протести триватимуть.

Представники держапарату вже переходять на сторону протесту – наразі не масово, але це не поодинокі випадки, каже Васадзе. Якщо Зурабішвілі сформує другий центр влади, вони почнуть робити це масово, бо "зараз їм нікуди йти".

"Цей альтернативний центр може виглядати як тимчасовий уряд, який збиратиметься в адміністрації президентки. Потім, можливо, відбудеться підпорядкування цьому органу всіх міністерств і відомств. Тоді нелегітимний парламент і уряд втратять реальну владу, і двох центрів управління країною не буде", – каже Васадзе.

Третій – контрреволюційний. Якщо влада подавить протести, ліквідує громадянське суспільство та вільну опозицію, Грузія потрапить у "русский мір", каже Васадзе.

Ціль влади – закрутити гайки

Грузинська влада з дня у день поводиться дедалі агресивніше проти учасників акцій, підкреслює Гецадзе. Натомість дедалі більше людей приєднуються до протестів. Ситуація зайшла в глухий кут – прагнучи розігнати протести силою, їх лише роздмухують.

"Страйкує вся країна. Чиновники, бізнес, дипломати переходять на сторону народу. Акції відбуваються навіть серед аполітичних, які ніколи не голосували. І навіть в маленьких містечках, чого раніше не було", – каже Гецадзе.

На думку Васадзе, Грузинська мрія від початку пробує спровокувати громадянський конфлікт, щоб закрутити гайки, знищити громадянське суспільство та опозицію. Це свідомо почалося з заяви Кобахідзе про відмову від ЄС та силових розгонів протестів.

"Стратегія влади – розігріти протести до насильства, а потім жорстко придушити. Але силових ресурсів, кілька тисяч поліції, для цього недостатньо. Сама спіраль насильства може спровокувати непередбачуваний розвиток подій", – вважає Васадзе.

Поліція поводиться жорстоко та прицільно б’є журналістів, бо користується російськими методами, каже Гецадзе: "Після узурпації влади Грузинська мрія присвоїла собі вкрадену перемогу, чого не прийняло суспільство. Влада намагається перетворити Грузію на Білорусь, але в неї не вийде. Грузини не підкоряться".

"Вішати на ліхтарних стовпах". Фактор Росії

"Раніше за таке вішали на ліхтарних стовпах", – заявив заступник голови ради нацбезпеки РФ Дмитро Медведєв.

У відповідь на початок протестів Росія погрожує ледь не введенням військ, каже Васадзе. Але в них немає достатньо солдатів для такої операції. Якщо ж вони введуть у Грузію замалі сили, то будуть знищені грузинською армією, яка підпорядкована не Грузинській мрії, а головнокомандувачу – президентці.

На думку Гецадзе, грузинська влада через насильство проти громадян і за сприяння Росії може спробувати роздмухати громадянський конфлікт, як 30 років тому. У 1990-х Москві вдалося підпалити Абхазію та Південну Осетію, нині ці регіони окуповані РФ.

"Це тоді назвали громадянською війною, хоча насправді була агресія російських окупантів. Але мені здається, що зараз росіяни не зможуть повторити щось схоже, у нас інша реальність. Це велика заслуга українського народу не лише перед ЄС, а й перед Грузією і Молдовою, що відтягнув всі сили Москви. Росіяни хотіли б, але не зможуть активно втрутитися в грузинські справи", – вважає Гецадзе.

Для Грузії ключову роль грає позиція США та ЄС, каже Васадзе. Америка чітко сказала, що не підтримує дії Мрії та призупиняє дію стратегічного партнерства.

Багато хто в Грузії очікує, що ЄС накладе персональні санкції на членів Грузинської мрії, відповідальних за накази придушувати протести, каже Васадзе. На це натякнула нова висока представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас.

"Цього замало. Потрібне призупинення безвізу для грузинів, щоб народ добре зрозумів, що за свободу слід боротися до кінця", – переконаний Васадзе.

Дежавю початку Євромайдану

Протести дуже масові, люди самоорганізуються, не чекаючи закликів опозиційних політиків, констатує Гецадзе. Грузини зрозуміли, що майбутнє країни – їх справа. Вони налаштовані рішуче – виходити, доки не призначать нові вибори.

Лідери чотирьох опозиційних партій не очолюють протест, пояснює Васадзе. Це не Помаранчева революція, а Майдан, якщо проводити паралелі.

"У мене дежавю, коли дивлюся на події в Тбілісі. Коли в Києві розпочалися протести, я жив у Грузії, але приїздив в Україну і бачив на власні очі, стояв на Майдані. Зараз бачу схожі грузинські протести. У 2013-му все розпочалося з відмови влади Януковича від угоди про асоціацію і руху в ЄС – у Грузії те саме", – каже Гецадзе.

Грузинське суспільство вимагає від лідерів опозиції, щоб вони об’єдналися й ухвалювали скоординовані рішення, каже Гецадзе. Суспільство йде в фарватері вимог.