Ми не впорались. Клімат на Землі стане набагато гіршим: ось що на всіх нас чекає

У 21-му столітті може здатися, що недоїдання і голод – пережитки минулого, які відійшли в історію завдяки індустріалізації та науці. Але це не так. Сьогодні у світі недоїдає до 811 млн осіб, а 41 млн перебуває на межі голоду. І найменша "турбулентність" штовхне їх у прірву.

Основна причина масового голоду – це війни. Він незмінний супутник збройних зіткнень: голод є інструментом, наслідком, а іноді й причиною конфлікту. Але лягати спати голодними людей змушують ще й катаклізми, деспотичні уряди і навіть стиль життя розвинених співтовариств.

Голод тісно пов'язаний і з кліматичною кризою. Спека вбиває людей, але ще більше життів вона забирає опосередковано, спричиняючи посухи.

І в найближче десятиліття стане тільки гірше, каже LIGA.net професор кафедри атмосферних наук Університету штату Іллінойс Дональд Вуебблс. Він стверджує: наука недооцінила масштаби нинішніх катаклізмів. Єдиний вихід для людства – адаптуватися до того, що станеться далі. Рятувати те, що ми встигнемо врятувати.

У цій історії LIGA.net спільно з відомими західними вченими розповідає про сценарії, які чекають на нас попереду. І головний із них – голод. Чи зможемо ми вижити в екстремальних умовах майбутнього?

КОРОТКА ІСТОРІЯ ГОЛОДУ

Голод був завжди – на кожному населеному континенті протягом усієї історії світу. Він згадується у священних писаннях різних релігій, але трактується по-різному: іноді голод був покаранням за гріхи, а іноді – перевіркою віри. Також голод породжував теорії змови, в яких основним злом були торговці хлібом і пекарі.

Оскільки хвороби, грабежі, вбивства, суїциди та канібалізм супроводжували голод, то це явище стало одним із чотирьох вершників Апокаліпсису, що сіють хаос і руйнування – "кінь вороний, і на ньому сидів, мав терези в своїй руці". Саме вершника на чорному коні вважають голодом, оскільки міра в голодні часи означала спосіб розподілу хліба.

Але як би люди не пояснювали труднощі, що випали на їхню долю, масовий голод завжди був переважно пов'язаний із війнами, неврожаями або тиранічними урядами. Якщо сьогодні голод характерний для Азії, Африки чи частини Латинської Америки, то до XIX століття він був частим явищем і для Європи. З 1870-го до 2010 року на Азію і Європу припадає 87% зареєстрованих смертей від голоду.

В середні віки голодний рік з украй високою смертністю траплявся раз у 10 років. Наприклад, 1772 року в Саксонії від голоду померло 150 000 осіб, а до половини XIX століття в Європу проникла фітофтора – хвороба картоплі. Через масове зараження посівів у Ірландії від голоду померло до 1,5 млн осіб. У другій половині того ж століття голод у Європі поступово почав відходити в минуле завдяки розвитку міжнародної торгівлі, індустріалізації та інфраструктурі. Також голод зазнав удару і від підвищеня доходів людей. Частково пощастило і європейським колоніям. Наприклад, 1866 року в Індії від голоду загинуло 7,5 млн осіб. А вже у 1873-1874 роках, коли голод вибухнув у Бенгалії, від нього загинуло лише 26 осіб. Все тому, що британський уряд зумів організувати торгівлю хлібом навіть у найвіддаленіших місцевостях регіону.

Однак попри розвиток людства, подолати голод повністю було неможливо. У XX столітті він виникав знову з тих самих причин: у СРСР через тоталітарну політику і геноцид у першій половині минулого століття померло кілька десятків мільйонів осіб; у комуністичному Китаї "Великий стрибок уперед" обернувся настільки масовими смертями, що досі вважається однією з найбільших катастроф у історії.

Під час Другої світової війни від голоду постраждали як Східна, так і Західна Європа, хоча масштаби були різними. В СРСР від голоду і хвороб померло до 9 млн осіб; водночас у Центральній і Західній Європі цифри були значно нижчі: наприклад, у Греції під час війни від голоду загинуло 300 000 осіб, в Австрії – 100 000, а в Нідерландах – до 30 000 осіб.

Голод в Африці через посухи, війни і бідність продовжував вбивати безліч людей, незважаючи на постачання продовольства з усього світу. Нестабільність у частині африканських країн унеможливлювала адекватне реагування на загрози, тому у другій половині XX століття від масового дефіциту їжі постраждали Ефіопія, Нігер, Нігерія, Малаві, Судан і Сомалі.

СІМ ПРИЧИН МАСОВОГО ГОЛОДУ

1. ВІЙНА. Хоча конфлікти жорстокі самі собою, історія рясніє прикладами, коли війни завдавали людям набагато більше страждань від супровідного голоду, ніж від куль. Голод використовували як зброю – для умертвіння ворожих солдатів або цивільного населення.

Військові захоплювали або знищували запаси їжі, відрізали мирне населення від джерел їжі або мінували/отруювали землю, щоб змусити іншу сторону підкоритися. Оскільки війни самі собою руйнівні (знижують людський потенціал, а хвороби та військові дії руйнують інфраструктуру), то голод поширюється на кілька років, тому від недоїдання люди страждають і після конфлікту. Багаторічна проблема з продовольчою безпекою погіршується в регіонах, де антропогенні фактори (війни, політична й економічна нестабільність) поєднуються з природними – посухою або іншими катаклізмами.

Сьогодні примус до голоду як до військового методу засуджується міжнародним співтовариством. Але так було не завжди. Під час громадянської війни у США правила ведення бою дозволяли морити голодом ворожу сторону – як солдат, так і цивільних. Під час Другої світової війни нацисти влаштували блокаду Ленінграда і від голоду померло понад пів мільйона людей.

Але прикладів вистачає і в сучасності. Південний Судан, Сирія, Ємен – всі ці країни об'єднують громадянські війни, які призвели до масових жертв, міграції, економічної розрухи та голоду. В них голод використовувався як метод війни, але найбільш негативною виявилася ситуація в Ємені.

2014 року в Ємені розпочалася громадянська війна. Повстанці захопили столицю країни і скинули уряд. Саудівська Аравія й ОАЕ вирішили втрутитися у конфлікт. Вони бомбили Ємен, зруйнувавши його інфраструктуру та економіку. А через рік почали наземну, морську та повітряну блокаду країни, унеможлививши постачання гумдопомоги. Через це на межі голоду в Ємені перебуває половина населення – 13 млн осіб. ООН називає цю ситуацію "найжахливішої катастрофою в сучасній історії світу".

Хоча вже минуло шість років від початку блокади, ситуація в Ємені залишається "найсерйознішою гуманітарною кризою": понад 16,2 млн осіб недоїдають; 5 млн перебувають за крок від голоду; а 50 000 голодують нині. Цьогоріч з голодом в Ємені зіткнуться 2,3 млн дітей віком до п'яти років, з них 400 000 – найімовірніше, помруть, якщо їм не нададуть допомогу.

За його словами, для повноцінного виправлення ситуації необхідно, щоб у Ємені закінчилася війна, а для порятунку життів сьогодні – гроші.

Водночас голод не завжди є наслідком війни. Іноді він також може бути і її причиною. Точніше, причиною буде несправедливий розподіл продовольства або його важкодоступність. Наприклад, підвищення цін на продукти у зв'язку з неврожаями через посуху і дефіцит прісної води було однією з причин масових повстань 2010-2012 років у арабських країнах. А іноді доступ до їжі в охоплених конфліктами регіонах є засобом існування повстанських рухів, нагородою для бійців і мотивацією для потенційних новобранців.

2. ЕПІДЕМІЇ. Ще одним супутником голоду є епідемії. Здебільшого вони є його наслідком – у людей погіршується здоров'я, вони стають більш сприйнятливими до хвороб. Наприклад, у вищезгаданому Ємені голод, що вибухнув внаслідок війни, спровокував спалах холери. За кілька років на неї перехворіло понад 2,5 млн осіб, з них 4000 – померло. Епідемія стала прямим наслідком конфлікту – недоїдання і голод послабили здоров'я людей, зробивши їх більш вразливими, а відсутність санітарії та доступу до чистої води призвели до холери.

Масштабна смертність під час пандемії бубонної чуми, що сталася в XIV столітті в Європі, також частково була результатом Великого голоду, що вирував там за кілька десятиліть до цього. Дослідження останків людей, які померли від бубонної чуми, показують, що більшість з них були старими або мали слабке здоров'я, зокрема, від недоїдання. "Тоді, як і зараз, недоїдання і хвороби, ймовірно, були більш поширені серед людей, що перебувають на периферії суспільства", – пише кореспондент журналу Science Ліззі Вейд.

Також і пандемія COVID-19, наслідком якої став економічний спад через блокування і закриття кордонів, підприємств і ринків, а також зростання безробіття та перебої у виробництві продуктів харчування спричинили світове зростання цін на продовольство. Це погіршило становище незахищених груп населення в усьому світі. Голод посилився навіть у країнах із середнім рівнем доходу, наприклад, Індії або Бразилії.

3. ПЕРЕНАСЕЛЕННЯ. Раніше вважали, що голод і перенаселення пов'язані. У доіндустріальних суспільствах перенаселення могло призвести до голоду, якщо приріст людей випереджав темпи виробництва продовольства. Така ситуація називається мальтузіанською пасткою. Але індустріалізація дозволила вийти з глухого кута. Сьогодні прямого зв'язку між перенаселенням, високою щільністю населення і голодом немає. Є держави з високою щільністю населення, що експортують продовольство (Нідерланди, Південна Корея). І навпаки – далеко не всі країни, які страждають від голоду, мають високу щільність населення (Ємен, Сомалі).

Але голод має зв'язок з темпом приросту населення. Велика частина голодних людей проживає в Азії, Африці та Південній Америці – регіонах, де фіксуються високі темпи народжуваності. Водночас важливим фактором виникнення голоду все одно є бідність і нерівність – саме вони і провокують дефіцит їжі, який може посилюватися високою народжуваністю.

"Приріст населення в усьому світі нерівномірний. У багатьох країнах приріст населення дуже незначний або взагалі відсутній, тоді як у багатьох бідних країнах зростання населення значне", – говорить LIGA.net професорка Техаського університету в Сан-Антоніо Джессіка Ейс. Вона пояснює, що вищий рівень освіченості суспільства, то менша там народжуваність, і навпаки.

До 2050 року чисельність населення Землі зросте до 10 млрд осіб, а до 2100-го становитиме 11-12 млрд. Основний приріст до 2050 року припаде на країни, розташовані на південь від Сахари – тобто найбільш нестабільні і ті, які страждають від голоду. У найближчі 30 років там прогнозують приріст в 1 млрд осіб. Якщо фактори бідності, нестабільності, конфліктів і катаклізмів там не будуть ослаблені, то значний приріст населення посилить і без того гострий дефіцит їжі в деяких із цих країн. За словами Ейс, запобігти розвитку проблеми голоду можна завдяки поліпшенню доступу до освіти.

Урбанізація – збільшення розміру міст і чисельності їхнього населення – створює проблеми, з якими зіткнуться розвинені держави. Наприклад, бразильський мегаполіс – Сан-Паулу. На території у 1521 км, за різними даними, мешкає від 12 до 22 млн осіб. 2014 року місто зіткнулося з різким падінням рівня запасів прісної води. 2015 року запаси впали нижче за 4%. Головна причина – посуха через зміни клімату. Але є і менш очевидний фактор – постійне зростання населення мегаполісу збільшує потребу в обмежених запасах води.

"Все серйозно. Чисельність населення Сан-Паулу виросте, а води залишиться стільки ж. І через кілька років її не вистачатиме. На нас чекає справжня криза, це трапиться дуже скоро", – говорить мешканка мегаполісу Марія Токантінс.

Проблема з водою нікуди не поділася, тому городяни взяли ініціативу на себе і почали бурити свердловини. Сьогодні в Сан-Паулу було понад 13 000 приватних свердловин, які качають воду з водоносних горизонтів. За такого споживання, не кажучи вже про перспективу збільшення обсягів, водоносні горизонти рано чи пізно вичерпаються. Одна із загроз пересихання – просідання грунту.

З дефіцитом води зіткнувся також найбільш густонаселений американський штат Каліфорнія. Спочатку 2014 року, коли рівень води у водосховищах наблизився до критично низької позначки через посуху, а тепер 2021-го – через аномальну спеку влада Каліфорнії рекомендувала жителям і бізнесу почати більш економно витрачати електрику та воду. Зараз це лише прохання, але Каліфорнія вже стикалася з примусовими відключеннями. Надалі це може стати новою реальністю, оскільки велика частина води, що витрачається в містах, йде на споживання поза приміщеннями, коментує професор Каліфорнійського університету Марк Любелл, – полив галявин, дерев і мийку машин.

Зазначена вище Бразилія демонструє й іншу проблему, пов'язану з невпинним зростанням населення. Необхідність прогодувати таку велику кількість людей вимагає збільшення обсягів виробництва їжі, що змушує підприємства розширюватися.

Одним із головних продуктів експорту Бразилії є соя. Її використовують як корм для тварин, яких потім їдять люди. Щоб прогодувати худобу і задовольнити дедалі більший попит на м'ясо, фермери розширюються. Часто – завдяки вирубці та підпалу лісів. Від такої діяльності постраждали бразильська Амазонія та Серрада – найбільш біологічно різноманітна савана у світі. Їх буквально рубають і підпалюють під поля.

Щороку Серрада втрачає близько 700 000 га лісу. Через це деякі корпорації навіть пропонували заборонити придбання сої, вирощеної на місці лісів. А частина банків пообіцяла припинити підтримку бізнесу, який займається сільськогосподарською діяльністю в місцях, що постраждали від вирубки або пожеж.

Безпосередня загроза від вирубки лісу – зникнення диких тварин, рідкісних рослин і скорочення біологічного різноманіття планети – механізму, завдяки якому люди їдять, п'ють, дихають, оскільки ця система виділяє кисень, очищає воду і запилює рослини. Також продукти дикої природи забезпечують 90% людей, що перебувають за межею бідності. Наприклад, у Латинській Америці від стану лісів залежить життя 8 млн осіб.

4. МАЛИЙ ЛЬОДОВИКОВИЙ ПЕРІОД. Тепер просто уявіть, що за таких умов рано чи пізно Земля знову повернеться до події, яка вже мала місце в нашій історії. Йдеться про малий льодовиковий період (МЛП). Вперше це сталося незадовго до пандемії бубонної чуми в Європі. Це була по-справжньому смертоносна подія. МЛП не був глобальним і зачепив лише деякі частини світу, але його наслідки для людей виявилися катастрофічними.

Наприклад, голод 1315-1317 років, що забрав безліч життів у Європі і отримав назву Великий голод. Все розпочалося з рясних дощів і заморозків. Це спричинило неврожай і підвищення цін на продукти. Одночасно у Європі спостерігався демографічний пік. Все це  означало, що комусь не дістанеться їжі. Так і сталося.

Люди рятувалися різними способами – їли кору дерев, їстівні коріння, траву. Але все одно загинула приблизно десята частина населення Європи. Цей період позначився високим рівнем злочинності та хвороб, створив умови для поширення бубонної чуми, яка прийшла через 30 років. Зрештою, ці події виявилися взаємопов'язаними. Голод внаслідок холодів створив сприятливий грунт для смертності від чуми, а Чорна смерть "допомогла клімату", запустивши процес лісовідновлення на звільнених від людей землях.

МЛП настав на початку XIV століття. Стояли найнижчі середньорічні температури за останні 2000 років. Влітку Європою пересувалися на санях – у снігових заметах. Урожай було знищено. Але точної причини походження цього явища немає. Найбільш вірогідним називають вулканічну активність і зміни в циркуляції океану. Також говорять про орбітальний вплив, зменшення чисельності населення і сонячний мінімум. МЛП тривав довго – до половини XIX століття. За цей час Європа щонайменше два рази зіткнулася з масовим голодом. Спочатку у 1601-1603 роках через холоди голод охопив переважну частину Східної Європи, а потім повторився в Європі 1816 року.

Він, безумовно, може повторитися і в майбутньому. А морози, як і посухи, дотепер можуть стати причиною неврожаїв і голоду. Наприклад, аномальні холоди в Бразилії та сніг у липні знищили весь урожай кави і тепер слід очікувати підвищення цін на зерно. Але коли буде повноцінний МЛП – передбачити не просто важко, а навіть неможливо. Напевно не у найближчі 10 років, про які пишуть ЗМІ, аргументуючи припущення прогнозованим сонячним мінімумом.

У NASA кажуть, що навіть коли станеться Великий сонячний мінімум, коли Сонце значно скоротить вироблення енергії, можливе охолодження планети не зрівняється з потеплінням через кліматичну кризу. І тут навіть буде трохи позитиву – сонячний мінімум злегка сповільнить глобальне потепління. Але точно не поверне його назад.

5. СПЕКА. На відміну від потенційних загроз, глобальне потепління створює проблеми вже сьогодні. Кліматична криза провокує голод. З кожним роком спека стає дедалі екстремальнішою і тривалішою, вона вбиває десятки тисяч осіб. Вчені припускають, що 37% усіх смертей від спеки є результатом глобального потепління внаслідок людської діяльності.

Число жертв різниться від джерела до джерела: з 1998 до 2017 року в світі від спеки померло від 166 000 до 300 000 осіб; за іншими даними, загалом від температурних катаклізмів, спровокованих змінами клімату, щороку вмирає близько 5 млн людей.

І якщо ви вважаєте, що йдеться про події десь на іншому кінці Землі, то це не так. Ви самі можете зіткнутися з голодом у найближчі два десятиліття.

Кліматична криза вже не десь далеко, вона щораз виразніше відчувається в Україні, де у червні день за днем фіксували температурні рекорди у різних областях, а липень став одним з найспекотніших місяців за останні 140 років. Наразі Мінекології попереджає – Україна переходить у зону погодних катаклізмів і у найближчі 30-40 років країні загрожує опустелювання. А опустелювання – одна з найбільших загроз для економічного розвитку – призводить до нестачі води, бідності, міграції та – знову ж таки – голоду.

І немає такого, що десь на Землі існує країна, яку ці біди оминуть. Наприклад, кліматична криза нагадала про себе у Західній і Південній Європі, яка страждає від екстремальної спеки та інших катаклізмів: пожеж у Британії та Греції; найбільшої за останні 100 років повені у Німеччині, Бельгії, Італії, Румунії та Австрії; торнадо в Чехії.

'Cooling' center in Oregon, Canada during the current heat wave! @ClimateReality @climatepledge @ down2earthindia @LetIndBreathe @betterAndNic @FFFIndia @BhudeviOrg @MongabayIndia @rishpardikar @mazoomdaar @NityJayaraman @nehaa_sinha pic.twitter.com/27SklgQBhQ

June 30, +2021

Екстремальна спека вдарила і по Канаді. За тиждень, з 25 червня до 1 липня, у Британській Колумбії померло 719 осіб. Утричі більше, ніж за аналогічний період минулого року. Передбачається, що саме аномальна спека є значним фактором, який сприяв смертності. Також незвичайні погодні катаклізми спостерігалися і в інших країнах: США, Бангладеш, Китаї, Індії, Австралії, Японії та Індонезії. Тобто – на кожному кроці на всій Земній кулі.

Але спека не приходить сама. Вона вбиває людей і опосередковано, викликаючи посухи. Вони спричиняють неврожаї, а ті – голод. За умов відсутності продовольчої безпеки, а також потенційно несправедливого розподілу їжі та води, зростає загроза виникнення політичної нестабільності: протестів, революцій, воєн. А збройні зіткнення є ще одним чинником, який призводить – так, ми знову стикаємося із цим терміном – до голоду.

Головна причина посухи – недостатня кількість опадів. Але вона може бути результатом людської активності – глобального потепління, надмірного землеробства і зрошування (відкачування води для поливу полів може призвести до вичерпання запасів). Засухи є причиною голоду в країнах третього світу, але такі самі проблеми можуть очікувати і на держави, що розвиваються. Засухи призводять до збільшення числа пожеж, погіршення здоров'я рослин, зниження обсягів виробництва їжі і зростання цін на їжу, дефіциту та обмеження водопостачання, зниження темпів економічного розвитку.

6. ІНШІ КАТАКЛІЗМИ. Крім спеки, голод може спричинити й інші природні лиха: наприклад, сильні дощі та повені або виверження вулканів.

Під час виверження вулкани викидають в атмосферу багато попелу і аерозолів, які довго осідають. Вони легко розносяться вітром і висять в атмосфері протягом декількох місяців-року, не пропускаючи сонячних променів, що призводить до похолодання. Таке вже траплялося: наприкінці XVIII століття виверження вулкана в Ісландії тривало понад рік. Це закінчилося для Європи неврожаями, бідністю та голодом. Але похолодання ще не кінець, адже в атмосферу також потрапляє вуглекислий газ, який створює парниковий ефект. Тому після похолодання можливі потепління та посухи.

Людство стикалося з катаклізмами і раніше, але зміни клімату зробили їх частішими, тривалішими, масштабнішими. Під їхній вплив щороку потрапляють сотні мільйонів людей. Наприклад, повені. Їхнім наслідком також стає неврожай і голод. Таке, наприклад, сталося навесні 2019 року в Північній Кореї – паводки і спека призвели до рекордного неврожаю. А через слабку економіку та поведінку диктаторського режиму, це закінчилося недоїданням і голодом (зменшенням добової продовольчої норми майже вдвічі).

У липні 2021 року повінь у китайській провінції Хенань забрала життя майже 80 людей, понад 1 млн тварин і знищила майже 1 млн гектарів посівів пшениці – нині навіть у розвиненій державі ставлять питання продовольчої безпеки, нехай навіть тимчасово.

До паводків призводять потужні зливи – вони змушують річки виходити з берегів, що закінчується руйнуваннями. Такі катаклізми траплялися і раніше, приблизно раз на 20 років. Але кліматична криза дедалі сильніше впливає на наше життя – паводки виникатимуть щораз частіше, вважають учені. На наших очах сценарій фільму "Післязавтра" стає реальним, коли драматична зміна клімату прискорюється щороку.

"Зливи, які ми спостерігали в Європі, – це екстремальні погодні умови. Їхня інтенсивність посилилася внаслідок змін клімату. І ця інтенсивність посилюватиметься з подальшим потеплінням", – говорить DW Фридеріке Отто з Інституту змін навколишнього середовища Оксфордського університету.

Всі спостережувані сьогодні катаклізми, безсумнівно, є наслідком глобальної зміни клімату, каже LIGA.net провідний вчений Національного центру атмосферних досліджень США Кевін Тренберт.

Він пояснює, що додаткове тепло нагріває океан, підвищуючи температуру повітря і рівень вологості: "У разі потепління на один градус Цельсія, водоутримуюча здатність повітря збільшується на 7%. А в океанських регіонах збільшення може коливатися від 5 до 15%". За його словами, це призводить до того, що в посушливих регіонах накопичується тепло, а у вологих – ідуть інтенсивніші дощі. До 30% збільшеної інтенсивності катаклізмів є результатом глобального потепління, викликаного діяльністю людини.

У поєднанні з бідністю такі катаклізми, як землетруси та цунамі, також можуть закінчуватися масовим голодом. Це чітко було видно на прикладі Гаїті – однієї з найбідніших країн світу. Раз на кілька років цю країну вражають різні катаклізми, які ведуть не тільки до масових руйнувань, але й до високої смертності та голоду.

7. ДЕСПОТИЧНИЙ УРЯД. Світова історія рясніє прикладами, коли влада тиранів спричиняла масовий голод.

Найбільш промовистий приклад в історії людства, що виник внаслідок держполітики, стався в Китаї. Три роки великого голоду (1959, 1960 і 1961), одна з найбільших антропогенних катастроф у історії, стала підсумком політики "Великого стрибка вперед" – неефективного розподілу їжі через планову економіку, скорочення популяції птахів і порушення екосистеми, а також наказу фермерам розпочати виробництво чавуну та сталі. Число загиблих від голоду, за різними даними, становить від 15 до 55 млн осіб.

Таку катастрофу пережила й Україна. У 1932-1933 роках радянська влада навмисно і сплановано конфісковувала врожай та харчі у сільського населення, що призвело до голодної загибелі (щонайменше) понад 4 млн осіб. Водночас голодні області закривали, що позбавляло людей можливості йти до сусідніх сіл і міст у пошуках їжі. Це був геноцид, який отримав назву Голодомор, – цинічно спланований Москвою.

Радянська влада забороняла міграцію, відмовлялася приймати іноземну допомогу. Метою геноциду українців було придушити національно-визвольний рух і не допустити створення незалежної держави.

Голод через держполітику також переживали різні азіатські, африканські та близькосхідні держави. Наприклад, КНДР, яка пережила масовий голод у 90-х (до 3 млн загиблих), продовжує періодично стикатися з дефіцитом продовольства. Це відбувається, зокрема, через міжнародні санкції, запроваджені проти диктаторського режиму країни. Зрештою, будь-які катаклізми спроможні розхитати і без того нестабільну ситуацію щодо продовольчої безпеки.

Наприкінці ХХ століття індійський економіст Амартія Сіна у своїй книзі "Розвиток як свобода" зазначив, що у дієвій багатопартійній демократії ніколи не було голоду. Демократичні влади краще реагують на кризи з їжею, а вільні ЗМІ швидко привертають увагу до проблеми. Хоча в його твердженні є винятки, оскільки в чинних демократіях траплялися голодні смерті через посухи, їхній масштаб і частота були значно нижчими за недемократичні країни.

ЧИ ЧЕКАЄ НА НАС ГОЛОДНЕ МАЙБУТНЄ

2015 року країни-члени ООН ухвалили 17 цілей для перетворення світу. Документ має сприяти досягненню кращого майбутнього. План розробили на 15 років, до 2030 року. Його друга мета – нульовий голод.

Розробляти цей план почали 2012-го. Тоді подолання голоду здавалося досяжним завданням, адже число голодувальників у світі скорочувалося. Але все змінилося буквально через рік після ухвалення документа. Війни, економічний спад і кліматична криза переломили позитивний тренд – голод знову почав охоплювати світ. Щорічний приріст був відносно помірним, поки не з'явився COVID-19. Коронавірус різко погіршив ситуацію.

Постраждали люди, які живуть у країнах, що розвиваються, а також у розвинених країнах. "Вони витратили свої заощадження у перші тижні кризи, і потім їм не було на що спертися", – розповідає професор Караер.

2020 року в Північній Америці та Європі рівень відсутності продовольчої безпеки зріс вперше з 2014 року. 8,8% населення цих регіонів відчували помірну або серйозну відсутність продовольчої безпеки у порівнянні з 7,7% 2019-го. 2019 року в світі недоїдали 650 млн людей. А вже 2020 року з голодом зіткнулися від 720 до 811 млн осіб. Фактично людство повернулося до показників 2005 року.

Про це ж говорить і професорка Ейс: "COVID-19 спричинив величезний тиск на продовольчу безпеку. Ми спостерігали значне зростання числа людей, які страждають від недоїдання і відсутності продовольчої безпеки".

За її словами, пандемія розкрила "лінії розлому" в глобальній продовольчій системі: найбільше постраждали бідні країни, громадяни яких не можуть дозволити собі їжу через втрату роботи.

Тепер ООН менш оптимістична: досягти нульового голоду до 2030 року неможливо. А якщо нинішні тенденції збережуться, то до 2030-го з дефіцитом продовольства зіткнеться понад 840 млн осіб.

Основними причинами голоду залишаються війни, бідність і зміни клімату. До них додався коронавірус. Найбільше тих, хто недоїдає живуть в Азії (418 млн), Африці (282 млн) та Латинській Америці (60 млн).

Але якщо COVID-19 можна перебороти завдяки вакцинації, а війни створюють локальні загрози, то нагрівання Землі веде до системних викликів. І вже не тільки для країн третього світу.

"Важливо визнати, що зміни клімату зараз настільки значні, що впливають на всі погодні катаклізми", – говорить Вуебллс. Він пояснює, що екстремальні погодні явища, наприклад, теплові хвилі або повені, пов'язані з певними погодними умовами: "Але подальші дослідження показують, що ступінь серйозності того чи іншого явища – це результат змін клімату, в іншому разі такого не сталося б раніше" .

Світ дійсно нагрівається. Зростання середньорічної температури через людську активність ропочалося за часів промислової революції. Разом з природними процесами середня глобальна температура з 1880 року збільшилася на більш ніж 1 градус за Цельсієм (за іншими даними, на 1,3 градуса). Основне зростання відбулося за останні 50 років. А останні сім років показують чітку тенденцію – вони були найтеплішими в історії людства.

Почастішали екстремальні погодні явища, підвищення рівня світового океану і танення арктичних льодовиків – це наслідки, викликані потеплінням на градус. За нинішніх темпів вже протягом наступних 15-30 років середня глобальна температура зросте ще на 0,5-1 градус.

Пів градуса потепління, яке вже майже неминуче, піддасть десятки млн осіб нестачі води, все більш інтенсивної спеці і повеней. А додатковий градус здатний зробити пустелею близько 25-30% суші. Найбільше це загрожує Латинській Америці, Африці, півночі Австралії та Південно-Східній Азії.

А оскільки екологічне середовище проживання людини – це області з середньорічною температурою від 11 до 15 градусів, – то потепління в них хоча б до 20 градусів призведе до міграції. По-перше, через надмірну спеку, а по-друге, через деградацію грунту і посухи. І що країна бідніша, то динамічнішими будуть процеси переселення, оскільки відсутність грошей не дозволить адекватно адаптуватися до змін.

Зв'язок між голодом і кліматичними змінами складний і присутній на всіх рівнях – від виробництва до споживання їжі, пояснює Караер.

Як приклад можна навести історію сицилійського фермера Андреа Пассанісі. Його дідусь колись вирощував виноград, але через глобальне потепління для цієї ягоди там уже немає місця. Натомість тепер там ростуть тропічні фрукти. Виноград – це "канарейка у вугільній шахті", але у сфері змін клімату. "Він є одним з найбільш фенологічно чутливих культур", – говорить у коментарі Financial Times доцент Університету Британської Колумбії Елізабет Волкович. Відповідно до її досліджень, через глобальне потепління на 2 градуси понад 50% світових виноробних територій стануть непридатними.

Ейс пояснює складність взаємозв'язку голоду та кліматичних змін: йдеться не тільки про пошкодження посівів, через катаклізми порушується інфраструктура і ускладнюється транспортування їжі. А спекотна погода робить дуже небезпечним або зовсім неможливим вихід селян на поля, збір врожаю та догляд за ним.

Хоча 2021 року ціни на продовольство вже близькі до максимальних за останні 10 років, знищення посівів катаклізмами загрожує подальшим зростанням цін. На посіви, запаси продуктів і як результат ціну негативно вплинули сильні морози в Бразилії, повені в Китаї та спекотна погода в Північній Америці. Дощі в Європі також викликали небезпеку грибних захворювань у зернових і зупинили збір врожаю.

Караер каже, що голод – це вже проблема не тільки країн третього світу, а й розвинених держав.

Вчений пояснює, що у разі недоступності здорової їжі уникнути голоду можна лише придбанням шкідливої їжі, тому ожиріння і недоїдання пов'язані і являють собою новий голод.

Також і Вуебблс стверджує, що продовольча безпека стає дедалі серйознішою проблемою. "Продовольчий шок" стає дедалі реальнішим, оскільки багато районів світу, що виробляють продукти харчування, можуть бути ушкоджені катаклізмами поспіль кілька разів на рік. "Людство завжди було свідком стихійних лих, але зараз ми спостерігаємо за зростанням інтенсивності таких явищ. Те, що колись було дуже рідкісним, тепер стає поширеним", – говорить він.

Вуебблс пояснює, що "вчені вивчають зміни клімату та їх зв'язок з екстремальними явищами, а також фактори, що викликають ці зміни". Результати показують – людська діяльність сприяла зміні клімату і найближчим часом краще не буде.

Простими словами, від спеки постраждають усі, але щоразу по-різному. "Там, де сухо, ставатиме ще сухіше, а у вологих регіонах буде більше дощів", – вважає Вуебблс.

Наприклад, вчені прогнозують, що до 2050 року 44% всієї сільськогосподарської продукції, яку імпортує ЄС (соя, кава, соняшник, кукурудза, оливки, какао, пальмова олія і цукрова тростина), стануть дуже вразливі до посухи в країнах-виробниках. А будь-які затримки у постачанні сої, основного джерела корму для тварин, створюють ризик для економіки – м'ясної та молочної промисловості.

"У 2050-х очікується подвоєння доіндустріальних рівнів вуглекислого газу. У цей час нестача продовольства і води, ймовірно, стане настільки серйозною, що буде реальною загрозою для існування", – прогнозує Тренберт.

За словами Тренберта, все це вже відбувається, але поки в локальних або регіональних масштабах.

До голоду може призвести не тільки кліматична криза, а й стиль життя. Людство взяло під свою діяльність вже 70% вільної від льоду суші. Зростання населення, а потім і збільшення попиту на їжу, головним чином на м'ясо і перероблені продукти, призвели до безпрецедентних темпів використання землі та прісної води. Розширення площ під сільське господарство і підвищення його продуктивності підтримали зростання споживання, зробивши їжу доступною і запобігши голоду.

Але може виникнути парадокс, адже це створило неочевидні загрози, які в майбутньому можуть спричинити голод. Збільшення викидів парникових газів, втрата екосистем, деградація земель і нестача води в посушливих районах, а також скорочення біорізноманіття, необхідного для нормального функціонування людини, – все це посилює кліматичну кризу та її негативні наслідки, ставить під загрозу продовольчу безпеку і веде до голоду.

Ризиком є не тільки чисельність населення, але й урбанізація, яка призводить до збільшення споживання м'яса, пояснює Караер: "Китай зараз споживає стільки ж м'яса, скільки світ споживав у 1980-х. У міру урбанізації звички людей змінюються, вони починають вживати більше перероблених продуктів і товарів швидкого приготування, а менше фруктів і овочів ".

"Ми виробляємо достатньо калорій, щоб нагодувати весь світ, але занадто багато з них йде на корм для тварин. Це вкрай неефективно і призводить до нерівності", – пояснює він. Як приклад учений наводить коефіцієнти конверсії корму: наприклад, для виробництва 1 кг яловичини потрібно близько 2,3 кг корму.

ЧИ Є ШАНС ВИЖИТИ

Сьогодні боротьба зі змінами клімату відбувається мляво, через що проблема голоду набуває більшої актуальності. Головна причина – протест низки держав, які аргументують свою поведінку потенційною шкодою економіці. Але через катаклізми, що охопили весь світ, стає очевидно – відкладати кліматичну кризу у довгу шухляду не вийде.

Одним із найвідоміших сучасних документів, покликаних поліпшити ситуацію з екологією, є Паризька угода з клімату, підписана 2015 року. Її основні цілі: не допустити зростання середньої температури вище 2 градусів, а бажано утримати її на рівні 1,5 градусів; обмежити викид парникових газів до рівня, який може бути перероблено природним шляхом; виділяти кошти на допомогу бідним державам для боротьби з наслідками кліматичних змін і переходу до відновлюваної енергетики.

Її підписання поки не мало успіху. Навіть навпаки – стало трохи гірше. З 2015 до 2019 року викиди вуглекислого газу і його концентрація щороку зростали на 20% швидше, ніж у період з 2010 до 2015-го. Темпи зникнення лісів у бразильській Амазонії збільшилися як 2019-го, так і 2020-го; концентрація парникових газів у 2020-2021 році встановила нові рекорди; закислення океану близьке до рекордного рівня і в поєднанні з більш високими температурами воно загрожує кораловим рифам, від яких щодо продовольства, туризму і захисту від штормів залежить понад 500 млн осіб.

Через пандемію клімат відійшов на другий план. Всю увагу зосереджено на питанні епідеміологічної безпеки. Зараз, коли світ поступово виходить з карантину, тема глобального потепління знову актуалізувалася. Зокрема, всі згадали про Паризьку угоду. Але в цьому не багато сенсу, оскільки її мета застаріла.

Сьогодні в світі немає жодного уряду, який докладає чималих зусиль для боротьби зі зміною клімату, каже Тренберт. Ухвалення Паризьких угод він називає "запізнілим хорошим прогресом", але адміністрація Трампа та уряди інших країн значно його загальмували: " Зусилля адміністрації Байдена на перший погляд дуже добрі, але республіканці їм не допомагають, і прогрес рухається повільно".

"Багато країн працюють над скороченням своїх викидів, і я ціную ці зусилля, але сьогодні зміни відбуваються дуже повільно", – говорить Вуебблс.

Climate Action Tracker, організація, що займається оцінкою кліматичної політики, порахувала, що поточні зобов'язання Паризької угоди обмежать глобальне потепління до близько 3 градусів. Це вдвічі перевищує показник країн-членів Угоди. За найоптимістичнішим прогнозом, потепління вдасться утримати в межах 1,6-2 градусів.

У липні Єврокомісія представила концепцію плану боротьбі зі зміною клімату, в межах якого пропонується зниження викиду парникових газів; запровадження "зеленого" збору на імпортні товари; жорсткість стандартів викидів для автомобілів, аж до фактичної заборони на продаж таких машин; запровадження податку для авіації та судноплавства на забруднення навколишнього середовища; залучення нових галузей економіки до системи торгівлі квотами на викиди вуглекислого газу. Його ще мають схвалити, що може тривати два роки. Менш багаті європейські країни виступатимуть або проти плану загалом, або зажадають зміни його деяких пунктів, щоб уникнути ймовірних фінансових витрат.

У європейському офісі Greenpeace вважають, що радіти нічому. "Увесь цей пакет засновано на занадто низькій меті, яка не зупинить руйнування систем життєзабезпечення нашої планети", – говорить директор Greenpeace в ЄС Йорго Рис. Там вважають, що мета зі скорочення викидів парникових газів до 2030 року до рівня 55% від значення 1990 року – "набагато менша того, що потребує наука", для обмеження глобального потепління до 1,5 градуса, "запобігання колапсу природи, економіки і суспільства загалом".

Тренберт каже, що квотування викидів вуглекислого газу – один з найефективніших інструментів, здатних протидіяти кліматичній кризі. "Це може бути реалізовано кількома способами, такими як збори або податки". Але оскільки країни враховують торговий інтерес, то "все ускладнюється". Водночас він уточнює, що "якщо Китай, США та Європа очолять цей рух", то іншим країнам доведеться "сором'язливо крокувати за ними".

Але тут все дійсно непросто. На нещодавній зустрічі міністрів енергетики країн-G20 у Неаполі великі держави не змогли домовитися з питань боротьби зі змінами клімату та декарбонізації. Проти прискорення екоініціатив виступили Китай, Індія, Росія і ще дві країни. Їхня позиція зрозуміла – кілька років тому МВФ показав, що частина цих держав постраждають у разі зниження споживання викопного палива.

За її словами, людству необхідно перейнятися кліматичною кризою або поліпшити систему міжнародних відносин, у якій розглядати себе як "єдину систему, яка намагається вижити": "У деяких регіонах будуть посухи або катаклізми, їм доведеться торгувати продовольством на міжнародному рівні з іншими регіонами. Наступного року у них може бути хороша погода, а в інших регіонах – ні. Ми можемо захистити одне одного, працюючи над пом'якшенням наслідків зміни клімату. Ми будемо потрібні один одному".

На думку Вуебблса, найближчого десятиліття все, що залишається людству, – це адаптуватися до змін: "Нам потрібно бути стійкішими до змін, що відбуваються, і, як очікується, відбудуться найближчими десятиліттями. Кожен сектор нашого суспільства повинен дивитися на те, як клімат, що змінюється, може вплинути на нього... Наука недооцінила масштаби екстремальних погодних явищ, які ми зараз спостерігаємо, тому під час планування необхідно враховувати ще й потенційну інтенсивність майбутніх змін".

Про це ж говорить і Караер. Ключова ідея – кожен може допомогти собі сам і тим самим допомогти світу. Для цього, каже він, достатньо знизити споживання м'яса та збільшити в раціоні вміст сезонних і місцевих продуктів.

Голод можна перемогти, впевнена Ейс: "Сьогодні їжі вистачить на всіх ... Чому не вдаються до дій із запобігання конфліктам, поліпшення інфраструктури і викорінення нерівності – причин голоду – питання глибоко філософське. Хороші люди не діють, люди при владі не діють. Хороші люди не хочуть думати про проблеми, а "маленькому хлопцеві" дуже обтяжливо намагатися щось змінити, навіть якщо він може. Люди, що перебувають при владі, у багатьох випадках занадто відволікаються на саму владу... Якщо ми хочемо перемогти голод – а це можливо – ми маємо припинити сприймати один одного як "іншого" і повинні почати бачити всіх у світі як того, хто дуже легко може бути нами".

На її думку, людям, які перебувають при владі, необхідно усвідомити, що народитися в США, а не в Ємені – це лише лотерея: "Мати здорове населення планети – це добре для всіх, адже світ стає безпечнішим, продуктивнішим і довірливішим".

Перемога над голодом реальна, кажуть в ООН. Але це одночасно просте і складне завдання. Сьогодні здебільшого не складно транспортувати продовольство до голодувальників. Але набагато важче організувати стійке і постійне забезпечення їжею, а також знайти правильне рішення для кожного окремого, по-своєму унікального, випадку.

Щоб протистояти голоду вже сьогодні, насамперед необхідно фінансування. Наприклад, на виконання програми ООН із забезпечення продовольчої безпеки 2021 року необхідно $12,5 млрд. Але станом на липень, програму профінансовано лише на $3,1 млрд.

А для створення стійкої продовольчої безпеки необхідно фінансувати не лише постачання їжі, а також її виробництво там, де вона потрібна. Запобігання голоду має розпочинатися в сільських районах, де живуть люди, які стикаються з високим рівнем відсутності продовольчої безпеки, вважає нігерійський оглядач Даніель Ігхакпе: "Це може допомогти стабілізувати і збільшити місцеве виробництво продуктів харчування і запобігти спалаху голоду".

Сьогодні основні очікування з боротьби зі зміною клімату покладають на майбутній саміт COP26, який відбудеться восени в Глазго. Очевидно, що ігнорувати проблему вже не вдасться. Основна мета COP26 для країн-членів Угоди – переглянути власну зелену політику, враховуючи новітні наукові дані про зміни клімату, і зміцнити прихильність нинішнім і новим планам. Але поки тенденція невтішна. Країнам-учасницям попередньо не вдалося домовитися про плани щодо відмови від вугілля. А без цього уникнути гірших руйнівних наслідків кліматичних змін буде "надзвичайно складно".

Читайте також: Зоряні війни. Людство готується до Другої космічної війни (так, перша вже була)