Ким був загиблий президент Ірану Раїсі та кому вигідна його смерть – огляд західних медіа

Президент Ірану Ібрагім Раїсі 19 травня повертався з візиту до Азербайджану, де урочисто відкрив дамбу на кордоні. Влада втратила зв’язок із його вертольотом у горах на півночі країни. Вранці 20 травня державні ЗМІ підтвердили загибель Раїсі, глави МЗС Хоссейна Амірабдоллахіана та інших високопосадовців.

Виконувати обов’язки президента до виборів буде віцепрезидент Мохаммад Мохбер. Він їздив до Москви в жовтні 2023 року, вів переговори про постачання ракет і дронів для армії РФ – як і Раїсі.

Клерик і прокурор, відповідальний за численні страти опозиціонерів, Раїсі став президентом у 2021-му. Після обрання посилив закони про мораль, придушив антиурядові протести жінок, підтримував проксі-війну проти Ізраїлю, допомагав Москві у війні проти України.

LIGA.net зібрала, що писала світова преса про його загибель.

The Economist: Чому розбився гелікоптер Раїсі

Коли Раїсі виграв сфальсифіковані президентські вибори, деякі іранці вважали, що це лише сходинка до верхівки влади. Старому (85 років) і хворому верховному аятолі Алі Хаменеї залишилося недовго. Після його смерті Раїсі міг зайняти цей пост. Але замість катапультуватися на найвищу посаду – загинув, пише The Economist.

Його смерть потрясе іранську політику. Режиму доведеться швидко шукати нового президента у важкий час, адже країна де-факто перебуває у регіональній війні проти Ізраїлю. Економіка країни падає і від посилення санкцій Америки може постраждати ще більше.

Загибель Раїсі може також призвести до хаосу в боротьбі за владу.

Багато чого досі незрозуміло. Наприклад – чому розбився гелікоптер. Офіційна версія – погода під час польоту: дощ і туман, видимість на кілька метрів. Умови такі погані, що рятувальники не могли прилетіти на пошуки, а дрони не змогли знайти місце аварії. Червоний півмісяць відправив піші пошукові групи.

Природа дійсно може бути винуватцем. Але Раїсі мав ще й довгий список внутрішніх ворогів: від поміркованих, яких маргіналізував, до консерваторів, які вважали його невмілим президентом. 

Деякі іранці запитують себе: чи причетний Ізраїль. Минулого місяця ізраїльтяни убили іранського генерала в Дамаску, а Іран відповів атакою понад 300 ракет і дронів, націлених на Ізраїль.

Моссад має довгу історію вбивств ворогів, зокрема в Ірані. Але цього разу є вагомі підстави сумніватися. Ніколи не доходило до вбивства Моссадом глави держави, це викликало б жорстоку відповідь. Нерозумно аж так ризикувати, щоб убити непопулярного політика, який не має останнього слова в рішеннях Ірану.

Мало хто з іранців оплакуватиме президента. Вони пам’ятають Раїсі як "суддю, який вішав" – прокурора Тегерана, який допоміг стратити тисячі політв’язнів у 1988 році. І через невміле управління економікою – бо оточив себе військовими та кліриками, які призвели до того, що ріал втратив 55% вартості лише за три роки.

Раїсі був ідеальним кандидатом для режиму. Релігійні консерватори сподівалися використати його для просування своїх інтересів.  Так само як військові Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). 

Forign Policy: Що загибель Раїсі означає для Ірану

Іран під керівництвом Раїсі підтримував Росію у її війні проти України, експортуючи дрони Shahed та іншу зброю. Атаки на Ізраїль та сили США теж частково на його совісті, пише Foreign Policy.

Хай би хто змінив Раїсі, стратегія, яку він сповідував, не зміниться: вона закріплена у вищих ешелонах політичної та клерикальної влади. 

До того як стати президентом, Раїсі працював у прокуратурі Ірану і відповідав за страту близько 5000 дисидентів. ООН звинуватила його у злочинах проти людяності. Мінфін США – наклав санкції. 

Раптова загибель Раїсі відкриває потенціал для потрясінь у панівній верхівці Ірану. Особливо з огляду на коротку лінію можливих наступників 85-річного Хаменеї: крім його сина Моджтаби, інших кандидатів тепер немає. А отже, КВІР, який контролює основні сектори економіки країни, може посилити позиції.

NYT: Президент, клерик і придушувач протестів 

Президентство Раїсі сформували дві важливі події: жорстоко придушені у 2022-му протести жінок, які вимагали припинення правління клериків, і війна з Ізраїлем, пише The New York Times.

Раїсі не встановлював регіональну політику країни. Але успадкував режим, який розширював вплив через мережу проксі-сил та ядерну програму, що швидко йде до виготовлення ядерної зброї.

Він підтримав обидві політики. Вважав їх необхідними, щоб зберегти за Іраном вплив у регіоні та використати важелі впливу на Захід.

Раїсі народився в північно-східному місті Мешгед у родині священників, навчався у семінарії в Кумі. 18-річним юнаком узяв участь в Ісламській революції, яка скинула шаха. У 1981-му став суддею, почавши сходження на вершину політики.

Як аятола Хаменеї та його попередник аятола Рухолла Хомейні, Раїсі одягнув чорний тюрбан, зарезервований для "саїдів" – людей, які нібито ведуть родовід від пророка Мухаммеда.

Раїсі підтримувала жорстка фракція – і навіть син аятоли Хаменеї Моджтаба, який допомагає батьку керувати Іраном. Смерть прокладає шлях Хаменеї-молодшому піти слідами батька.

The Atlantic: Кому вигідна смерть президента Ірану?

Іран не схожий на країну, де президенти гинуть випадково. Але це країна, в якій літаки розбиваються через жалюгідний стан авіагалузі. У попередні роки в подібних аваріях загинули щонайменше два міністри та двоє провідних воєначальників. "Інцидент" з президентом цілком міг бути нещасним випадком, пише The Atlantic.

Проте підозри неминуче будуть. Авіакатастрофи, в яких гинули високі посадовці в Північній Родезії (у 1961 році), Китаї (1971), Пакистані (1988) і Польщі (2010), досі є об’єктом спекуляцій.

Одне питання завжди їх стимулює: кому вигідна ця смерть?

Навіть якщо відповідь на це питання не пояснить, чому розбився гелікоптер, вона може пролити світло на те, що буде далі в країні.

Багато хто передбачав люту боротьбу за владу в Ірані, але більшість очікувала, що вона почнеться вже після смерті Хаменеї. Тепер на світ чекає як мінімум її генеральна репетиція.

Деякі іранці вже святкують смерть Раїсі феєрверками в Тегерані. Більшість населення країни не відчуває себе представленою хоч якоюсь фракцією у владі й можуть використати кризу, щоб знову розпалити вуличні протести. Громадські рухи в країні виснажені після тривалої боротьби – понад 500 осіб загинули під час протестів у 2022-2023 роках. Але яку б форму не набула боротьба за владу нагорі, народ Ірану недовго спостерігатиме за нею пасивно.