Кладовища видно із космосу. В Судані "непомітна" бійня – п'ять фактів, які треба знати

У Судані набирає обертів громадянська війна. Можливо, найкривавіша у світі. У ній сторони, що борються за владу, чинять численні воєнні злочини – масові вбивства, зґвалтування та голод. Інші країни, зокрема арабські, Іран та Росія продають сторонам зброю в обмін на суданське золото та інші вигоди, попри ембарго ООН.

LIGA.net перечитала закордонні видання Time, The Economist, The Washington Post та розповідає коротко про жахіття в Судані: п'ять фактів про цю війну.

У Судані вбито до 150 000 людей. Цього ніхто не помічає

Через кілька хвилин після того, як ополченці увірвалися в маленький глиняний будинок у суданському таборі для переміщених осіб, жінка почала благати за синів. Просила вбити її, а не їх. Бійці вдарили її прикладом та вивели п'ятьох хлопців з подвір'я. Невдовзі їх тіла лежали в пилюці зі зв’язаними за спиною руками. 

ЗМІ отримали відео у межах розслідування, яке дає рідкісне уявлення про жахи в Судані. Значна частина вбивств – поза полем зору світу. Небагатьом іноземним журналістам туди дозволено в'їзд, а інтернет та телефонний зв’язок – рідкість.

Третя за величиною країна Африки горить. Її столицю зруйновано. До 150 000 людей вбили, а тіла накопичуються на імпровізованих кладовищах, видимих і​​з космосу.

2,5 млн людей можуть вмерти з голоду у вересні

Понад 10 млн людей, а це 20% населення країни, переміщені через бойові дії. Більше ніж половина суданців – близько 26 млн осіб – перебувають на межі голоду. У Північному Дарфурі голод вже розпочався. Звіт Інституту Клінгендала від травня попереджає, що до кінця вересня від голодної смерті можуть вмерти до 2,5 млн людей.

Аналіз супутникових даних і теплових зображень показує охоплену пожежами країну. Ферми та посіви спалені. Люди їдять траву і листя, пишуть у медіа. Якщо брак їжі триватиме, до 2027 року від голоду може померти загалом 6-10 млн людей.

20 років тому SAF і RSF очолили кампанію геноциду проти африканських етнічних груп у Дарфурі, які хотіли відділитися. Сьогодні воюють між собою, вчиняючи нові злочини.

Війна триває 17 місяців. Мета – контроль над державою

Це вже друга громадянська війна у Судані. Перша тривала у 2003-2020 роках, коли Рух за визволення Судану (SLM) і Рух за справедливість і рівність (JEM) вели боротьбу проти уряду країни, який звинуватили у пригніченні неарабського населення Дарфуру.

Уряд відповів кампаніями етнічних чисток проти неарабського населення провінції, воєнними злочинами, а також, можливо, геноцидом.

Під час громадянської війни у Дарфурі у 2000-х всі, від лідерів США та країн Європи до ООН та зірок Голлівуду, доклали чимало зусиль, щоб зупинити кровопролиття – відбувалися мирні ініціативи, публічні кампанії, виступи зірок.

"Несправедливо, але правда, що геноцид у Судані – під вашим контролем. Те, як ви з ним впораєтеся, буде вашою спадщиною", – казав Джордж Клуні Радбезу ООН у 2006 році. 

Нинішня бійня розгортається не лише в Дарфурі, а в усьому Судані – і навіть гірша, ніж попередня. Війна триває 17 місяців між Збройними силами Судану (SAF) і Силами швидкої підтримки (RSF). Ніхто не знає справжньої кількості загиблих.

SAF і RSF не мають ідеології чи монолітної етнічної ідентичності. Обома командують безпринципні воєначальники, які змагаються за контроль над державою та ресурсами.

Столиця Хартум, колись гамірне місто, лежить у руїнах. Обидві сторони бомбардують цивільне населення, вербують дітей і використовують голод як зброю. RSF переконливо звинувачують у масових зґвалтуваннях і геноциді.

За даними медіа, разом із союзними арабськими збройними формуваннями RSF вчиняли навмисні напади на мирних жителів. Міжнародний кримінальний суд розпочав нові розслідування звинувачень у тяжких злочинах.

Ель-Фашир, столиця Північного Дарфуру, оточена Силами швидкої підтримки RSF. Це останній населений пункт у провінції, який не перейшов під їх владу.

"Ознаки геноциду та пов’язаних із ним злочинів помітні в Ель-Фаширі", – каже спецрадник ООН із запобігання геноциду Аліса Вайріму Ндеріту.

У країні фіксують масове та систематичне сексуальне насильство. RSF і SAF ґвалтують жінок і дівчат, віком від 9 до 60 років. Жодна сторона не запобігає цьому. Навмисне використання сексуального насильства, здебільшого з боку RSF, здійснюють, щоб тероризувати населення задля покори.

Емірати, Росія, Іран, Єгипет – озброюють обидві сторони

Значна частина дипломатичних кроків, зокрема зусилля США щодо переговорів між Збройними силами Судану (SAF) і Силами швидкої підтримки (RSF), зосереджена на нездійсненному припиненні вогню. Сторони не хочуть цього.

Обидві сподіваються, що завдяки зовнішній підтримці отримають військові здобутки. RSF вже захопила більшу частину країни, здебільшого завдяки допомозі з ОАЕ.

Зовнішні сили дійсно підживлюють війну. Наприклад, Іран і Єгипет озброюють SAF. Росія грає за обидві сторони та навіть послала у країну найманців ПВК "Вагнера".

Саудівська Аравія, Туреччина та Катар теж змагаються за вплив. Кожна країна має свої цілі – зокрема, контроль над видобуванням золота. 

Постачання зброї тривають, попри ембарго Радбезу ООН, запроваджене ще 2004 року.

"Притулок для терористів". Наслідки будуть критичними

Судан має прозорі кордони з сімома нестабільними країнами, на які припадає 21% Африки. Вона є домом для 280 млн людей, а також Чад, Єгипет, Ефіопію та Лівію. Ці сусіди отримують потоки біженців, зброї та найманців. За межі Африки нові хвилі біженців прямують у ЄС, подібно до того, як було після воєн у Сирії та Лівії.

Країна може стати притулком для терористів чи плацдармом для інших режимів. Росія та Іран хочуть військово-морську базу в Червоному морі в обмін на зброю для SAF.

Якщо Судан впаде у постійну анархію чи стане ворожою до Заходу країною-ізгоєм, це може поставити під загрозу роботу Суецького каналу, через який проходить сьома частина світової торгівлі, здебільшого між Європою та Азією. Цей маршрут уже стикається з перебоями через атаки повстанців-хуситів у Ємені, що змушує вантажні судна здійснювати довгі та дорогі обхідні шляхи навколо Африки.

Попри величезні ставки, світ відповів на війну байдужістю і фаталізмом, показуючи, як безлад стає нормою. У 2000-х Захід прагнув покласти край бійні в Дарфурі. Зараз США знизують плечима, бо зайняті Китаєм, Газою та Україною.

Радбез ООН і тут безсилий. Китай мало зацікавлений у завершенні далекої війни. Інші країни Африки втратили бажання реагувати на звірства. Половинчасті переговори про припинення вогню в Женеві ні до чого не призводять.

Проте багато країн мають стимули до деескалації та стримування бойових дій. ЄС хоче обмежити потоки мігрантів. Азії для торгівлі потрібне стабільне Червоне море.

Ніхто не зможе легко зібрати Судан знову докупи. Після понад 500 днів бійні на відновлення руїн знадобляться десятиліття. Але ще можна врятувати мільйони життів.