Чи буде війна між Ізраїлем та Іраном. Три найімовірніші сценарії та "трюк" Путіна

Іран та Ізраїль вдають, що готові на все, аби знищити противника, але діють раціонально. Тож пряма наземна операція ізраїльської армії після масованої атаки іранців балістичними ракетами навряд чи розпочнеться, каже LIGA.net заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов. Між ними немає прямого кордону, їх розділяють інші країни – Ірак, Сирія та Йорданія.

США намагатимуться знизити рівень ескалації та допомагатимуть Ізраїлю, прогнозує керівник центру Ігор Семиволос. Є ризик, що РФ спробує продати себе як миротворця.

Іран не приховує бажання знищити Ізраїль, каже LIGA.net віцеспікер Кнесету Євген Сова. І веде непряму війну через проксі-сили, яким дає колосальну підтримку.

Нові витки ескалації можуть підвищити ціни на нафту, що вигідно Росії, відвернути увагу Заходу від війни в Україні та спричинити нові хвилі біженців до ЄС, прогнозує LIGA.net аналітик із Близького Сходу з Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

LIGA.net розбиралася, до чого може призвести ескалація на Близькому сході.

Сторони вдають готовність до війни – які сценарії

Базовий сценарій – що прямої війни між Ізраїлем та Іраном не буде, каже Данилов. Якщо регіональна війна таки розпочнеться, іранський режим може її не пережити, бо до зовнішнього тиску від Ізраїлю та США отримає тиск зсередини – у суспільстві зростає невдоволення, і за сприятливих обставин це може вийти з-під контролю.

"Не вірю в повноцінну війну Ірану та Ізраїлю. Перша причина – сторони її не хочуть, хоча вдають протилежне, підвищують ставки. Друга – складна логістика. Іран не пошле війська через Ірак і Сирію. Можливі регулярні ракетні удари", – каже Данилов.

Але Іран і так веде непряму війну через своїх проксі, яким дає колосальну підтримку – Хезболлі в південному Лівані, хуситам в Ємені, шиїтській міліції в Іраку та Сирії, ХАМАС та Ісламському Джихаду в Секторі Гази. Після двох атак балістичними ракетами світ переконався, що Іран загрожує не лише Ізраїлю, а регіону та світу, вважає Сова.

Існує варіант, що іранці "зійдуть з глузду і почнуть блокаду" Перської затоки, каже Данилов. Подібно до того, що хусити пробують в Червоному морі. Це буде боляче для світової економіки, для Китаю, Саудівській Аравії, ОАЕ. Але це був би постріл іранців "собі в ногу", бо вони залежать від торгівлі через порти в затоці, й без нафтодоларів ситуація в країні дійде до колапсу – 25 млн іранців живе за талонами на їжу.

Перший сценарій – подальша опосередкована війна між Іраном та Ізраїлем: через проксі-сили, саботаж, міжнародні теракти, каже Куса.

Другий – взаємні удари по території одне одного. Передусім ракетами, дронами й з літаків, без прямих зіткнень на землі, й тим паче без залучення союзників, додає Куса.

Третій – повномасштабна війна, коли Ізраїль збере коаліцію, яка наступатиме на Іран, щоб скинути режим. Іранці спробують робити те саме через проксі в регіоні.

"Не можна виключати й ізраїльських ударів по ядерних об'єктах Ірану. Куди це може привести – залежатиме від того, чи будуть сторони стримувати американці та росіяни", – додає Семиволос.

Можливе також бомбардування атомних об'єктів Ірану, не виключає Данилов. У такому разі ризик війни зросте: досі сторони завдавали лише контрольованих ударів. Існував неписаний кодекс, що саме кожна сторона вважає співмірним ударом, щоб відповісти й зберегти імідж в очах регіональної спільноти.

Іран – частина "вісі зла". Загрожує всім, включно з Європою й Україною. Нарощує військовий потенціал і прагне отримати нові види зброї, захоплювати нові території через своїх проксі. "Уявіть, що буде, якщо він отримає ядерну зброю", – каже Сова.

Дестабілізація Близького Сходу негативно впливає на регіональну і міжнародну безпеку. Насамперед на енергетичний ринок, бо підвищує ціни на нафту. І може призвести до серйозних перебоїв роботи водних торгових маршрутів регіону.

Позиція Америки – відступати та домовлятися

Базова політика США – не дати ситуації вийти з-під контролю, максимально знизити рівень ескалації, щоб не зашкодити демократам на виборах, вважає Данилов.

З іншого боку, є стандартна політика адміністрації Джо Байдена – деескалація, оборона і відступ, нагадує аналітик. Немає причин вважати, що вона зміниться – хіба буде екзистенційна загроза Ізраїлю або для судноплавства в регіоні: "Тоді зможемо побачити все. Не даремно там одна чи дві авіаносні групи США".

"США допомагатимуть зброєю, збиваючи ракети, дипломатією. Але, щоб не стати стороною у ще одній війні на Близькому Сході, не братимуть участі в ударах по Ірану", – каже Семиволос.

Єдина умова, за якою США можуть втягнутися у війну, – якщо зашкодять їхнім військовим об’єктам у регіоні чи будуть великі жертви, переконаний Куса.

Наслідки для України та мета Путіна

Для України нова ескалація матиме неприємні наслідки, якщо Росії вдасться нав'язати себе як мирного перемовника між Ізраїлем та Іраном, попереджає Данилов. Ознака цього – заява посольства Ізраїля в Москві про важливість двосторонніх відносин із РФ.

В інтересах американців, щоб хтось "тримав Іран за руки" – Росія чи Китай, каже Семиволос. США можуть погодитися на таких посередників. Якщо ті залучаться у війну, це змінить розклад сил. Наразі ескалація залежить від масштабів ударів іранців та ізраїльтян, тривалості конфлікту, залучення третіх сторін.

"Мета Путіна – повернутися на міжнародну арену, щоб із ним говорили, створити ситуацію, в якій не говорити не вийде. У нього раз цей трюк пройшов – у Сирії. Після 2014-го, здавалося, він був ізольований. Після втручання в сирійську війну з ним довелося розмовляти", – нагадує Данилов.

"Росіяни набивають собі ціну. Прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу нібито пробував додзвонитися до Путіна перед ударом іранців, але без успіху, – додає Семиволос. – Росіяни виторгують собі статус без прямого втручання в конфлікт на іранському боці".

Іранці все ще можуть постачати Росії ракети малої дальності, каже аналітик. Ірану ж від Росії потрібні ППО, літаки, РЛС. У Москви є змога частково закрити ці потреби.

Конфлікт може спровокувати зростання цін на нафту – що на руку Росії, нові потоки біженців у Європу – що погіршить і без того серйозну кризу, поляризує політику в ЄС, відверне ресурси й увагу Заходу від української війни, перелічує можливі наслідки Куса. Зросте поляризація світу між Заходом і не-Заходом в умовах, коли Україні потрібна допомога усіх, а не лише тих, хто вже і так її підтримує.

Єдиний позитив – це скоротить чи повністю зупинить потік зброї з Ірану в Росію.