Є ситуації, в яких мене просто розриває на шматки.

Днями я мала дивний інцидент. Інцидент, пов'язаний зі старшою дитиною. Репетитор неодноразово підкреслював, що дитина переносить заняття, переходить на ігри під час заняття тощо.

Можливо, десь існують ідеальні підлітки у 15 років, які настільки вмотивовані, що вчаться ідеально. В мене не така дитина. І я постійно вимушена з ним розмовляти щодо його навчання. На то я і мама. І маючи трьох дітей, я можу чітко сказати, що всі діти різні, і треба знаходити до кожного підхід. Але, це не суть.

Вчора вчитель закінчив заняття, мотивуючи це тим, що дитина відволікалась. Але і це не суть. Він мені скинув відео занять та запропонував скинути відео занять інших учнів, з якими він займається.

Якщо чесно, в цьому місці мене не те що накрило, мене порвало на шматки.

Мої пояснення, що я не давала письмової згоди на запис відео моєї дитини та не хочу бачити відео інших дітей, що права моєї дитини та мене як опікуна порушено – було сприйнято як особисту образу.

Пояснення, що я не знаю, де він потім буде використовувати ці відео, бо я публічна особа – також не були сприйняті. Розуміння, що людина порушила чинне законодавство України та моральні норми, не відбулось.

Я знаю, що мене читають як вчителі старшої дитини, так і молодших дітей. Шановні освітяни. Якщо вам незрозуміло, що без згоди законного опікуна, ви не маєте право робити фото та відео дітей, з якими ви займаєтесь, то це біда.

Якщо ви не знаєте, що порушувати законодавство України не можна насамперед вам, як людям, які навчають дітей, то це біда.

Якщо ви не розумієте, що таке приватне життя і готові записи інших дітей кидати будь-кому – то це біда.

Зараз війна. Багато хто на фронті, волонтерить, викладається в тилу і, можливо, менше часу приділяє дітям, на вас розрахунок, що в тилу ви також будете виконувати свій функціонал професійно, не порушуючи законодавство України. Але якщо це незрозуміло, то це біда.

Все те саме стосується лікарів. Дозволю собі нагадати, що розповсюдження інформації про стан пацієнта не пацієнту без його згоди заборонено.

І ще, я особисто стукаю в двері, коли хочу зайти в кімнату мого 15-річного підлітка. Бо навіть з погляду моралі, я маю показати йому приклад поваги до чужих кордонів.

І найголовніше, що вчитель так і не зрозумів, що він зробив. Я звʼязалась з керівництвом школи, повідомила, що сталося. І це приватна школа.

Якщо це відбувається по всій країні, то це біда.

Освітнього омбудсмена прошу провести додаткове розʼяснення серед освітян щодо прав дітей та приватності під час їх навчання.

Нагадаю статтю 10 Закону України "Про охорону дитинства" для охочих розповісти, що дотримання законодавства то дрібниця.

Оригинал