Довічний фінмоніторинг чиновників повертається. Однак це не зовсім добре

З 2019 року в Україні тимчасово діяв закон, за яким статус ПЕП (Politically Exposed Persons – людина, що обіймає важливу державну чи політичну посаду і є об’єктом спеціального фінмоніторингу банківської системи) був довічним. Це призводило до негативних наслідків. 

Постійно зростало перенавантаження систем фінансового моніторингу. Адже кількість об’єктів прискіпливої уваги збільшувалася із кожним новим політиком чи посадовцем. Навіть якщо людина один день пропрацювала на посаді і пішла з політичних мотивів, вона отримає довічний "червоний" статус групи ризику. І якщо з високорівневими посадовцями це має раціональне обґрунтування, величезна кількість ПЕП низького рангу не потребують довічного контролю (тим більше через тривалий час після залишення посади), оскільки потенційно не мають жодного стосунку до схем відмивання державних грошей.

З іншого боку у ПЕПів виникають довічні проблеми в усіх сферах законних фінансових відносин – від страхування і купівлі житла до одруження і народження спадкоємців. Політик чи посадовець, а також його родина та бізнес-партнери, отримують довічні проблеми у банківських установах, відмови у кредитах чи грошових переказах, неможливість відкрити бізнес, складнощі із придбанням авто чи квартири, одруженням, вступом у спадок. В Україні відомі випадки, коли банк просто повідомляє такому клієнту, що відмовляється від подальшої співпраці.

В довгостроковій перспективі це означає відтік мотивованих спеціалістів із конкурсів на державні посади, а також із політики. Відтак відкривається широкий простір для старих політичних облич із налагодженими методами обходу фінмоніторингу через готівку, підставні рахунки чи підсадних упорядників.

Минулого року президент підписав поправки до закону № 2736 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом…", які скоротили термін статусу перевірки ПЕП із довічного до 3-х років після завершення повноважень.

Наразі ж МВФ вимагає повернути довічний фінмоніторинг. Зробити це потрібно до кінця вересня. 

На мою думку, найоптимальніший варіант – диференціація ПЕП згідно із рівнем відповідальності посади, яку вони обіймають. Наприклад, так званий принцип світлофора. Скажімо, якщо особа є високопосадовцем на державній службі чи міністром, вона отримує "червоний" статус – максимально прискіпливий фінмоніторинг – під час роботи і протягом 3, 5 чи 10 років після звільнення з посади. Із подальшою зміною статусу на "жовтий" та, згодом, на "зелений". 

Якщо йдеться про упорядника партії без представництва у парламенті або про держпосадовця, далекого від потенційних нелегальних фінансових оборудок, статус може від початку бути "жовтим" зі зміною на "зелений" протягом трьох років після завершення повноважень. Звісно, це має працювати і у зворотний бік – якщо партія проходить у парламент, статус представників змінюється на червоний. 

Такий підхід дозволить нам виконувати вимоги і структурні маяки МВФ не формально, а по суті – дійсно запобігаючи відмиванню коштів та зберігаючи ефективність системи. До того ж це відповідає світовій практиці – "коефіцієнти ризиковості" з відповідним строком дії статусу розроблені FATF і діють у значній кількості провідних країн.