Перемогти РФ на полі бою – мало. Україну потрібно модернізувати. Це наш шанс

Перше фото – українське місто Маріуполь, яким воно є зараз, після масивних обстрілів російської армії. Друге фото – яким воно могло б бути за кілька років.

За сумісництвом друге фото – це шведське місто Мальме, яке за багатьма параметрами було схоже на Маріуполь, принаймні, донедавна: портове промислове місто, з населенням приблизно 350 000, з чималими проблемами в екології та демографії.

Так було ще на початку 2000-х. Потім Шведський уряд вирішив, що досить, залучив найкращих фахівців і почав радикальні реформи в місті.

Ересуннський міст (комбінований автомобільно-залізничний вантовий міст) з'єднав Мальме зі столицею Данії – Копенгагеном і фактично перетворив його на місто-хаб. Спеціальні програми зробили місто привабливим для біотех- та ІТ-індустрій, університет Мальме – для студентів.

У місті виросли цілі креативні райони та квартали пасивних будинків – таких, що комфортні, але практично не споживають енергії і є безпечним для довкілля.

На сьогодні Мальме є одним із найцікавіших і перспективних шведських міст, бути в якому – одне задоволення. І його вдалося зробити таким насамперед через вдалий комплексний підхід до модернізації.

Так може бути й у нас.

Наша модернізація – як окремих міст, так і всієї країни – не просто має відбутися, а є обов'язковою складовою перемоги.

Бо перемогти суперника на полі бою і навіть послабити санкціями – мало. Потрібно самому стати сильними – такими, на яких нападати страшно і в яких виграти не вийде.

А стати розвиненими й сильними, відбудовуючи ті самі панельні будинки й ті самі неефективні інститути, – неможливо. Необхідна значна перебудова: як інфраструктурна, так і інституційна.

Для цього потрібно вийти за межі того мислення, в якому ми перебували всі ці роки і яке призвело нас до ситуації, в якій ми є зараз. Потрібні візії розвитку і модернізації. Потрібне донорство ідей і здібностей.

Нам симпатизує весь світ. До нас за власною ініціативою приїжджають зірки світового масштабу. Нам достатньо натякнути – і тут будуть найкращі урбаністи, архітектори, освітяни й стратеги світу, які допоможуть нам зробити з України місце, в якому хочеться бути всім. І неймовірною просту історію успіху.

Яка наша картина майбутнього?

Чого ми прагнемо?

Що ми даємо світові?

Що нам для цього потрібно?

Що нам потрібно зберегти, а від чого, навпаки, відмовитися?

Це все питання, на які обов'язково потрібно знайти відповідь. Але поки не виглядає, що ми її шукаємо.

Руйнація – це горе. Але це також можливість почати буквально з нуля і побудувати щось якісно нове, від чого буде в захваті увесь світ.

Я не хочу у відбудованому Маріуполі 500 нових ТРЦ і найбільші в Україні шаровари.

Я хочу там найсучасніші житлові квартали, найпрогресивніший молодіжний центр і найкрутіший у світі інститут захисту довкілля.

І так у всій країні.

І це той момент в історії, коли це абсолютно реалістично. Давайте якось домовимося так, щоб його не промахати.

Оригінал