Новий посол миру від Ватикану – користі таки більше, ніж шкоди

Під час Другої світової війни Ватикан неодноразово проявляв подвійні стандарти. З одного боку, обережні та запізнілі евфемізми щодо жорстокостей Німеччини та її союзників. Але при цьому негайна однозначно-жорстка реакція на бомбардування союзниками міст північної Італії. Пій XII прямо заявив, що такі бомбардування налаштують усю Католицьку церкву проти Союзників.

Ще цікавий момент: папа спонукав США та Англію до мирних переговорів із Німеччиною. Щоправда, на той час з його формули миру було виключено Росію. А 1950-го взагалі звинувачував США в тому, що вони надто захоплені realpolitik, маючи справу з Росією, замість того, щоб відстоювати політику принципів.

Можна по-різному ставитися до нинішнього "мирного плану" папи Франциска, якщо такий існує не просто у формі загальних добрих намірів. Однак призначення у якості папського посланця з цього питання кардинала Дзуппі саме по собі непогане. Я не думаю, що він завдасть Україні шкоди, як деякі інші потенційні призначенці, а користь від нього можлива.

По-перше, він має досвід звільнення заручників у Туреччині у 1993-му. Цей досвід допоможе йому більш ефективно брати участь у звільненні українців, у тому числі дітей.

По-друге, він має великий досвід благодійної діяльності, завдяки зв'язкам із спільнотою св. Егідія. Ця спільнота зараз багато допомагає Україні. Звичайно, її особливі зв'язки з Росією становлять потенційний ризик для діяльності кардинала в Україні, і на це слід буде звертати увагу.

По-третє, як президент єпископської конференції Італії, після тісніших контактів з Україною він зможе краще розуміти потреби українських біженців у цій країні. Пастирське піклування про них важко здійснювати без сприяння з боку цієї конференції, і відповідних труднощів було багато. Сподіваюся, тепер їх поменшає.

Оригінал