Читаючи Святе Письмо, ми не просто дізнаємося про події двохтисячолітньої давнини, а навчаємося тієї мудрості й любові, яких вимагає від нас і до яких заохочує Всевишній.

Нам відомо, що Христос завжди молився напередодні або під час важливих подій у Своєму житті. Тож після Тайної вечері Він іде до Гефсиманського саду разом з трьома учнями. Залишивши їх пильнувати, Він усамітнюється та палко молиться: "Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти" (Мф. 26: 39).

Під час цієї молитви глибоко виявляється те, що Спаситель має дві природи: Він Бог, але Він і Людина. Як Син Людський, Він просить про уникнення страждань і боїться смерті. Та як Син Божий Він має прийняти волю Отця й випити "чашу цю" до кінця, аби зрештою перемогти смерть.

Гефсиманська молитва – час великих душевних мук для Спасителя. У пустелі Його спокушав диявол; але в Гефсиманському саду Йому доводиться протистояти власному страху смерті, аби звершити волю Отця Небесного.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
великденьмолитва
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.