Давно в мене не було таких суперечливих вражень після адвокаційної поїздки за кордон.

Цього разу це була подорож до Вашингтона та Нью-Йорка. Зустрічі з конгресменами та сенаторами, їхніми стаферами, Держдепартаментом, Пентагоном, громадськими організаціями, посольствами країн-партнерів. 

Після всього почутого відчуття таке, що нам, українцям, треба вдома мати серйозну дорослу розмову. Увага до України зменшується, і вікно можливостей закривається. Ми ще не отримали достатньої кількості зброї для звільнення територій і вже втратили дуже багато людей. Ми відволікаємось на другорядні речі в той час, коли ворог переконує увесь світ, що пора схиляти нас до переговорів і здачі частини країни. За півтора року повномасштабної війни мені вперше здається, що внутрішньо ми не до кінця розуміємо, яке скрутне становище на нас може чекати, якщо ми не мобілізуємось максимально.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку