Дискусія щодо зупинення грантового фінансування – ті, хто зловтішається, м'яко кажучи, некомпетентні

Вся ця дискусія (добре це чи погано) стосовно зупинення американських програм грантової (тобто без повернення грошей) підтримки України (а це не лише USAID) не може не дивувати.

Це однозначно – не є добре. Тим паче зараз, в умовах війни і дефіциту ресурсів, тим паче валютних.

Чи дійсно є ті, хто серйозно вважає, що Україні не потрібен зараз "зайвий" долар? Чи комусь вигідно мати більше безробітних? Чи недоотримані кошти позитивно вплинуть на фінансові показники? Комусь не потрібні податки в Україні?

Якщо такі є – то вони, м'яко кажучи, не зовсім компетентні.

Треба не лише подякувати американському народу за підтримку, але й терміново шукати рішень стосовно компенсаторних механізмів.

Намагатися дипломатичними каналами працювати, щоб зробили для України виняток (це зараз дуже складно буде зробити, але можливо). Терміново вести перемовини на рівні урядових структур про заміщення донорських коштів на критичні проєкти з країнами ЄС та Євросоюзу як інституції, Канади, Швейцарії, Великої Британії, Японії, інших країн.

Громадським організаціям диверсифікувати джерела підтримки, водночас намагаючись зберегти незалежну, позапартійну позицію.

Не треба створювати ілюзій – якщо і буде якесь поновлення фінансування проєктів (переважно для їх завершення), то не скоро.

І те, що США зупинили так різко програми за лінією USAID, нічого їм доброго також не дасть. Туди, звідки вони вийдуть, – зайдуть російські, китайські гроші та обладнання. Але це внутрішні рішення у США.

З хорошого: головне не стільки гроші, але насамперед професійні й патріотичні кадри. Сподіваюся, ті українці, кого це безпосередньо торкнеться, знайдуть рішення.

Російські загарбники загартували всіх, хто залишився в Україні так, що цей виклик сприймається не як краш-тест, а просто як додаткові неприємності.

Оригінал