Будь-яка автократична система вироджується, пожирає сама себе. Тому що на певному етапі карʼєру починають робити не розумні, а слухняні та лояльні, а це не завжди одне й те саме. Адже страх зробити щось, що "татові" не сподобається, змушує не робити нічого. А це ідеальний шлях для падіння будь-якої автократичної системи. 

Водночас страх диктатора показатися слабким змушує всіляко приховувати ситуацію. Це породжує плітки, що дуже небезпечно, адже на кожному витку вони обростають новими подробицями. Однак оточення знову-таки нічого не робить, бо їм просто страшно. І таким чином продовжує рубати по цій автократичній системі.

Однак ще важливіший чинник – попереду. Навіть коли Лукашенко знову вийде на люди і традиційно продемонструє, як грає у хокей – у підсвідомості чиновників дедалі більше виникатиме запитань: а як без "тата"? І може виявитися, що без "тата" якраз буде краще.

І тоді в одного вусатого білоруса почнуться проблеми. Тому що рано чи пізно кожен автократичний режим вироджується. Продовжити його може лише безкінечний запас ресурсів. А його немає. 

Який вихід? Або трансформація системи у більш відкриту, або, якщо система залишається закритою чи напівзакритою, – меритократія. Недаремно багато чиновників захоплювалися Сингапуром.

У будь-якому разі – це останній електоральний термін Лукашенка. Тому що на наступний терпіння вже не вистачить ні у його оточення, ні у решти країн.

Оригінал

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Лукашенко Олександрбілоруси