Томас Фрідман, тричі лауреат Пулітцерівської премії, тобто світило журналістики, за поглядами один із "лідерів думок" в таборі демократів. Читаючи його статтю у Нью-Йорк Таймс, можемо уявити, що читаємо думки Саллівана, Кірбі чи Байдена. Головне сформульоване дослівно: "Якщо він (Путін) переможе, російський народ програє. Але якщо він програє, а його наступником стане безлад, програє весь світ".

Висновок очевидний – звісно ж, хай краще програє "російський народ" (про наш народ загалом немає згадки), аніж "весь світ". Тобто перемога пу та збереження його режиму подається як менше зло, а альтернатива малюється винятково як хаос із купою нових неконтрольованих режимів зі шматками ядерного арсеналу в руках у кожного з численних пригожиних та кадирових.

Саме цей страх визначає межі, до яких нас готові підтримувати у Білому Домі, і здається, ми вже в цю межу вперлись. Саме це найкраще пояснює всі ті повороти у "недодопомозі" нам, які можуть здатись нам дивними, нелогічними та непослідовними. Насправді це якраз дуже послідовна політика, хоч водночас і аморальна, і недалекоглядна. І частиною цієї ж політики є хор журналістів та гарвардських "ікспєрдів", які "висловлюють розчарування" темпами нашого наступу.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна з росією