Без вас: Росія – це хвороба. Яку треба перемогти неодмінно

Я зрозумів своє ставлення до нинішньої ситуації у Києві та інших містах України. Коли немає світла і зв’язку, коли не сходиш до туалету, бо немає води, а зима загрожує бути не тільки темною, а й холодною. Як до хвороби. До тимчасової проблеми, яку треба перетерпіти. І так само ставлюся до Росії – як до небезпечного вірусу. Який треба перемогти. І від якого не можна одужати за один день. Який забирає в тебе сили, який може вбити, якщо з ним не боротися, якщо твій організм буде заслабким. 

Чи приємно хворіти? Ні, неприємно. Але нікуди не подінешся. Якщо так вже трапилось, що ти захворів. Якщо так вже трапилось, що поряд є божевільний сусід. Головне – щоб хвороба не стала хронічною. Головне – не задавнити цю хворобу, щоб не дати їй шанс стати хронічною. 

Коли ти хворієш і дивишся на те, як інші люди отримують насолоду від життя, це дуже неприємно. Як в дитинстві, коли ти сидиш вдома з температурою, а хлопці бігають у дворі і грають у футбол. Так і зараз, коли ти без світла і зв’язку, а в цей час десь у Катарі чи лондонських пабах люди дивляться футбол, ти думаєш про те, який несправедливий цей світ. Ти хочеш бути одним із них, як це було завжди, хочеш отримати назад те, що ти втратив. Але не можеш це зробити саме зараз. Але ти знаєш, коли одужаєш, ти знову приєднаєшся до всіх.