"Я могла підірвати себе". Як це – бути дівчиною на фронті та навіщо їй там крута тачка

"Нам передали рацією, що на позиції пряме влучання, двоє поранених. Ми виїхали на нашій "буханці" (УАЗ. – Ред.). Затягуємо хлопців у машину, газуємо. Дорога розбита, йде обстріл, нас кидає з боку в бік. Бійці лежать майже один на одному, бо не вистачає місця…
Медичні машини – величезна проблема. Так, "буханка" проїде скрізь. Але в ній врятувати людину важко. Ламається вона часто, а в мороз ми її ледь заводили. Про крапельницю, шви годі й думати. Максимум – закрити рану, перев’язати, вкрити термоковдрою й не давати заснути. Там потрібна медична броньована машина!"
Це фрагмент з розповіді медикині ЗСУ Світлани Шпілки (позивний – Шаманка). Їй 25 років. 16 з них дівчина прожила в Чехії. Там закінчила медичний коледж. Працювала в різних лікарнях Чехії та Великої Британії - в хірургічному, урологічному, інфекційному відділеннях.