Станіслав Асєєв: коли насправді закінчиться війна на Донбасі. Есе про усмішку

Автор – український письменник і журналіст Станіслав Асєєв. Від початку війни на Донбасі Асєєв залишився в окупованому Донецьку і писав звідти репортажі для українських видань. 2017 року Станіслав був заарештований так званим "МГБ", звинувачений у шпигунстві, пройшов через тортури та наступні два з половиною роки провів у полоні в бойовиків. Велику частину цього часу Асєєва утримували в секретній донецькій в'язниці "МГБ" – "Ізоляція", про що після звільнення детально написав у своїй книзі "Світлий шлях: історія одного концтабору". У 2021 році став лауреатом Шевченківської премії у номінації "Журналістика, публіцистика".
Нещодавно я отримав назад свій щоденник. Він описує найактивніший період війни: з літа 2014-го до кінця 2016 року і цікавий перш за все тим, що події, які вимагають осмислення, як з’ясувалося, в моєму житті ще навіть не розпочалися. Поглядаючи через п'ять років у відлите жахливим почерком дзеркало доводиться лише дивуватися, що ракети біля будинку та зрізані снарядами верхівки сусідніх будинків із запаленими вікнами – тільки маленька частина задзеркалля, що не більша, ніж ось цей абзац:
"Повертався з Артемівська. Надвечір застряг на Ясинуватському блокпосту. У Горлівці підібрали двох, у одного виявився паспорт, виданий сьогоднішнім числом. Обидва кавказці, ледь говорять російською. Маршрутку оточили "ополченці", наділи бронежилети та наказали цим двом вийти. Ціла година допиту: поки їх допитували, як раз був красивий захід сонця. Картину псував хіба що напис "За внучку Машеньку", яка миготіла у мене перед очима на одній із дощок поста. Кавказців зняли з рейсу і відвели в лісосмугу. Нас відпустили. – Рулетка , в якій число "ополченців" знову не зіграло. (Втрачаю чутливість). У Ясинуватій зауважив висотний будинок, частина якого зрізана снарядом, ніби масло ножем. У вікні, через метр від бетонних залишків, вечеряли".