Народитися у резервації. Чому учні з сіл мають нижчі шанси на якісну освіту

У сільській місцевості в Україні навчаються більше мільйона дітей, кажуть LIGA.net у Міністерстві освіти. Це приблизно чверть від усіх школярів. Проте їхні шанси на успіх значно нижчі, ніж у їхніх однолітків з міст. За результатами міжнародного тестування PISA за 2022 рік, сільські школярі відстають на чотири-п’ять років, порівнюючи з міськими. І з 2018 року цей розрив майже подвоївся.

Зараз в Україні основний пріоритет — це виграти війну та зберегти життя людей. Проте війна також загострила нашу потребу в молодому освіченому поколінні, яке в майбутньому може зміцнити інтелектуальний потенціал країни та стати драйвером економічного розвитку. Відкладати вирішення освітніх питань — вже нікуди.

Чому освіта в селі настільки відстає від міської? І що з цим робити? У цій статті LIGA.net з’ясовує, чи можливо в умовах війни подолати цей розрив або принаймні зупинити його поглиблення.

З ІТ — у сільські вчителі 

Марія Чунис тривалий час працювала в ІТ-бізнесі менеджеркою проєктів. З початком повномасштабної війни вона вирішила спрямувати більше своїх ресурсів на допомогу країні.

Не знайшовши свого місця в благодійних фондах, вона приєдналася до програми "Навчай для України" та стала вчителькою англійської мови у сільській школі у Великій Димерці на Київщині.

"Я виросла в маленькому селі в багатодітній сім'ї, без можливості здобути приватну освіту. Проте мені вдалося взяти максимум з того мінімуму, який могла запропонувати українська освіта", – каже Марія LIGA.net. Тож коли почалася війна, дівчина зрозуміла, що може зробити внесок у майбутнє України саме через вчителювання.

Для Марії це був абсолютно новий досвід. Спочатку вона мала упередження та страхи щодо роботи зі школярами-підлітками та очікувала опору з боку адміністрації. Однак школа виявилася сучасною: "У Великодимерському ліцеї навчаються понад 1400 дітей, що приблизно дорівнює населенню мого рідного села".

Попри це, школа мала недостатньо ресурсів. В учнів старших класів не було підручників з англійської мови, а техніка в класах – застаріла або й взагалі була відсутня. "Англійська мова — це дуже вибагливий предмет. Діти повинні чути мову, дивитися відео, говорити. Для цього потрібні якісні матеріали, і це все мені довелося організовувати самостійно", — згадує Марія.

Вона зібрала 40 000 грн на принтер та проєктор. Друзі передали чотири планшети, а колишній роботодавець задонатив 15 ноутбуків.

"Я доносила їм інформацію ззовні, показувала різні варіанти, як може бути, ділилася онлайн-курсами, возила на конкурси тощо", - каже Марія. За її словами, найбільше це вплинуло на учнів старших класів, які відкрили для себе нові можливості, що раніше були для них обмежені через недоступність ресурсів.

Чому шанси на якісну освіту в селі нижчі 

Згідно з результатами PISA 2022, в українських дітей загалом погіршилися навички з читання та розуміння тексту, а також знання з математичних і природничо-наукових предметів. Далися взнаки як пандемія COVID, так і повномасштабна війна з Росією. 

Це вплинуло й на освітній розрив між сільськими та міськими школярами – він складає в середньому чотири-п'ять років. Це дуже велика різниця. "Цю різницю показувала і минула програма PISA, і результати національного мультипредметного тесту, але розрив не був настільки критичним", – каже LIGA.net експерт з питань освіти у Центральному офісі реформ Сергій Дятленко.

Проблема освітнього розриву між містом і селом — не в тому, що сільські учні мають нижчий потенціал або гірші здібності, а в умовах, створених для розвитку цього потенціалу. А вони — нерівні.

"Виходить, якщо ти народився в селі, ти ніби народився у резервації. І нібито маєш право здобути якісну освіту. Але шансів у тебе майже немає", – вважає Дятленко.

Це викликано цілим комплексом причин: соціальне середовище, інфраструктура, матеріально-технічне забезпечення школи, мотивація та кваліфікація педагогів. Фінансування освіти — лише одна з важливих, але не виключних проблем.

У Міністерстві освіти запевняють, що працюють над тим, щоб змінити систему оплати праці педагогічних працівників. "Водночас обмеженість держбюджету внаслідок війни і велике дофінансування з боку закордонних партнерів є значним барʼєром для швидкої трансформації оплати праці педагогів", – відповіли LIGA.net.

Фінанси не вирішать все 

У Дунаєвецькій територіальній громаді, що на Хмельниччині, за минулі шість років громада оптимізувала п’ять шкіл.

"Коли діти із сіл потрапляють в інший колектив, вони мають до когось тягнутися. Поруч зі своїми новими однокласниками вони краще розкриваються, показують свої здібності та розвиваються", – каже LIGA.net голова Дунаєвецької громади та керівниця з освітнього напрямку у Всеукраїнській асоціації громад Веліна Заяць. 

Одна з причин зростання учнів, яких перевели у більші школи, — це потрапляння дітей в більш конкурентне середовище.

"Сільська місцевість — це слабка конкуренція. Там кілька дітей у класі, і їм немає за ким тягнутися", – наголошує Веліна  Заяць.

Середовище, в якому перебувають діти, не обмежується лише школою. Вагому роль в освіті відіграють й батьки. "Наскільки в самій родині цінуються знання, заохочуються амбіції дитини й наскільки батьки можуть встановити контакт з дитиною", – пояснює LIGA.net експерт Українського інституту майбутнього Микола Скиба.

За його словами, почасту в селі скептично ставляться до індивідуальних зусиль. "Натомість у сумі маємо культуру пристосування та невіру у свої сили. Хоча, звісно, є й винятки", – каже Скиба. Це все знижує мотивацію до здобування якісної освіти.

Значну роль відіграє й інфраструктура. Липовецький ліцей, наприклад, розташовується відразу у чотирьох приміщеннях – хоч і з ремонтом, але без таких базових речей, як спортивний зал чи гардероб. А ще – без якісного та стабільного інтернету.

"Ми проводимо заняття на цифровій платформі, заповнюємо електронні журнали та іншу шкільну документацію. Але інтернет дуже нестійкий. Це наша біда", – розповідає LIGA.net директор Липовецького ліцею Василь Андрейків.

У Міністерстві цифрової трансформації LIGA.net повідомили: за даними мобільних операторів, на підконтрольній території України (без урахування тимчасово окупованих територій) 98% населення має доступ до 4G. Водночас у гірській місцевості через особливості рельєфу можливе погіршення якості.

Гаджетами наразі забезпечені вже понад 225 000 дітей, розповіли нам у МОН. Для порівняння: на початку 2024 року ця цифра була майже вдвічі нижчою. У сільській місцевості розташовані 7282 заклади загальної середньої освіти, з них 6360 мають кабінети інформатики, – це 72 303 робочих місць з компʼютером.

Якісний доступ до інтернету потрібен не лише для заповнення електронних журналів чи документації, це — вікно у світ для сільських шкіл з обмеженим ресурсом. Не тільки для учнів, а й для професійного зростання вчителів. Такі ресурси, як Ed-Era, Prometheus, Coursera, чи навіть освітні відео на YouTube можуть стати цінним помічником учителя і якісно покращити навчання дітей.

Марія Чунис під час роботи у сільській школі запустила ще й проєкт з навчання вчителів цифрової грамотності та диджиталізації. Він включав у себе теми штучного інтелекту, роботу з ігровими платформами, платформами для тестування тощо. 

"Спершу вчителі приходили через наказ керівництва, але коли побачили, що ці знання корисні в роботі, отримати позитивний відгук від дітей, то долучалися вже з власного бажання, а дехто навіть приходив повторно, щоб засвоїти матеріал", – каже Марія.

Деяким вчителям, особливо старшого віку, було складно опанувати нові технології, але вони були вмотивовані: "Приходили з блокнотиками і нотували кожен крок – де на яку кнопку натиснути".

Що робить держава

Липовецький ліцей на Івано-Франківщині розташований у гірській місцевості та віддалений від найближчого районного центру на 30 км. Зараз там навчається 171 дитина.

Торік до школи поступила рекордно мала кількість нових учнів — лише п’ять, а цього року очікують вісім дітей.

"Зменшується кількість населення — на це вплинули спершу COVID, а тепер війна. Дуже багато молоді, яка потенційно може бути батьками, виїжджає за межі держави", — розповідає LIGA.net директор Липовецького ліцею Василь Андрейків.

Школа має статус гірської і за це отримує додаткові 25% фінансування. За словами директора, заклад достатньо забезпечений кваліфікованим персоналом, однак пропозиція перевищує попит — учнів з кожним роком стає менше.

"Як не парадоксально, сільська школа з перерахунку на одного учня отримує більше коштів. Проте результати вона в середньому показує гірші," — пояснює експерт з питань освіти Микола Скиба.

Деякі маленькі громади мусять утримувати невеликі школи, з напівпустими класами, без достатньої кількості професійних учителів або коштів. Відтак, з 1 вересня 2025 року припиниться фінансування шкіл з менш ніж 45 учнями, а з 2026 року — з менш ніж 60 (окрім початкових шкіл). Це має стимулювати об'єднання у більші школи.

"Різниця (у фінансуванні сільських і міських шкіл. — Ред.) очевидно має бути більш суттєвою, щоб підтримати сільську школу. Інше питання: яку школу варто підтримувати, а яку — ні", – підкреслює Сергій Дятленко.

З 2027 року в уряді також планують запровадити трирічну профільну середню освіту (для 10-12 класів), яка складатиметься з академічного та професійного спрямувань. Тоді учні зможуть обирати профіль та предмети для поглибленого вивчення, а профорієнтація розпочинатиметься в базовій школі.

У МОН переконують, що академічні ліцеї будуть оснащені кваліфікованими педагогами та матеріально-технічною базою.

Для більшої гнучкості створено новий план для 5-9 класів НУШ, повідомили нам у Міносвіти. Він звільнить час на подолання освітніх прогалин і зменшення навантаження на учнів. Школи зможуть змінювати кількість годин для різних предметів. І будувати індивідуальні навчальні плани для класів. Такий підхід особливо важливий для учнів із сіл, де результати навчання часто гірші.

Чи здатна Україна подолати розрив? 

Держава вживає певних кроків, щоб подолати розрив — як-от оптимізація мережі навчальних закладів, оновлення типової освітньої програми для 5-9 класів, перехід на 12-річну школу. Проте експерти наголошують: цих кроків недостатньо. 

"Ці заходи спрямовані насамперед на дітей, які вже показали наявні проблеми в освіті [під час дослідження PISA], – розповідає LIGA.net Сергій Дятленко. – Тому нам потрібні інші кроки, які на початковому етапі дозволили б покращити результат."

На його думку, необхідно впроваджувати проміжне незалежне оцінювання для школярів щокілька років, починаючи ще з молодшої школи. Це дозволить відразу виявляти прогалини та працювати з ними в режимі реального часу. "Те, що ми радіємо, що в нас скасували ДПА, що в нас ЗНО не треба складати, то це не радість, а це велика наша біда", - переконаний експерт.

Індивідуалізація навчання та доступ до онлайн-контенту також здатні сприяти покращенню ситуації, каже Микола Скиба. Зокрема, існують освітні застосунки та платформи, які можуть адаптувати навчальні матеріали відповідно до рівня знань і здібностей учня, пропонуючи індивідуальні траєкторії навчання.

"Зараз під це розроблена "Мрія", хоча після активної рекламної кампанії динаміка поки що повільна. Сподіватимемося, що там тестують ці рішення", – каже Скиба. 

Вирішення цих завдань вимагає значних ресурсів: фінансових, кадрових і матеріальних. В умовах війни основний ресурс спрямовується на перемогу, що ускладнює фінансування й так недофінансованої освіти. Дятленко налаштований скептично: навіть якби Україна мала більше ресурсів, швидких результатів не буде.

"Освіта не працює так, що вклали гривню — отримали три. Навпаки: вклали три — отримали одну", – пояснює Дятленко. Для цього потрібна політична воля для впровадження непопулярних рішень, які матимуть результат у довгостроковій перспективі. Поки що гра в довгу для української влади — завдання з зірочкою.