Життя і смерть привиду Києва. Як виникла ця легенда і хто саме ховається за нею

Вважається, що міська легенда про "нічного привида Києва" виникла спонтанно в перші дні повномасштабного вторгнення. Спочатку так називали невідомого пілота-аса, який нібито збив 40 ворожих літаків. Трохи згодом подейкували, що ця людина загинула.

30 квітня командування Повітряних сил ЗСУ спростувало фейк про загибель невідомого героя. В повідомленні також розвінчувалась сама легенда: "Привид Києва – це супергерой-легенда, чию постать створили українці! Це швидше збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил, які захищають небо столиці".

Отже, з цифрою 40 все більш-менш зрозуміло – це не число збитих одним привидом ворожих літаків, а номер бригади, де ці привиди служать. Та й образ льотчиків-привидів виник до 24 лютого.

Одного разу під Києвом, в Бучі, немолодий пілот-інструктор пив каву з другом-капеланом і, розмірковуючи на тему великоївійни, обронив: "От побачиш, мої учні-соколи перетворяться на привидів".

Автор крилатої фрази – 61-річний полковник ВПС ЗСУ Михайло Матюшенко. На той момент він вже три роки як звільнився зі Збройних Сил і був топменеджером однієї з комерційних авіакомпаній.

У вересні тіло полковника знайшли біля берегів Болгарії. Майор Красильников досі вважається зниклим безвісти. На початку жовтня Михайла Матюшенка поховали з військовими почестями. Про легендарного льотчика відомо небагато.

Останні свої дні він наче жив під грифом "секретно". Атмосфера секретності навколо його імені зберігається досі. Ми побували в Бучі, поспілкувалися з його дружиною та спробували реконструювати біографію "Діда нічних привидів Києва".

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

Етапи життя

Трохи скупих біографічних даних. Михайло Матюшенко народився 8 січня 1961 року в Харкові. В юності займався плаванням, став майстром спорту, працював дитячим тренером. Закінчив Харківське вище військове училище льотчиків імені Грицевця з червоним дипломом. Згодом заочно – московську військово-повітряну академію імені Гагаріна. До 1991 року служив у різних куточках Радянського Союзу.

Після розпаду СРСР свідомо вирішив служити Україні. Дружина Михайла, лікарка Лариса Матюшенко пригадує, що найскладнішим періодом у житті родини стали 90-ті.

"Кількість вильотів у ті роки зменшувалася і Михайла це дуже дратувало, – розповідає пані Лариса. – Вибір у нього був такий: або штабна робота, або залишати військову кар’єру".

Говорити про чоловіка жінці все ще важко. Час від часу вона зупиняється, робить ковток води і продовжує: "Він казав, що штабна робота – не для нього. Тому звільнився. Працював у різних комерційних структурах, пов’язаних з цивільною авіацією".

Як і мільйони співвітчизників, виживав, починав життя з нуля, робив кар’єру менеджера. Підростала донька, треба було вирішувати житлове питання, подбати про освіту дитини. Напевно, якби його в ті роки хтось запитав, як справи, він би відповів: "Як у всіх".

Читайте також: Інтерв'ю | Поразка Росії повинна бути катастрофічною. Можливо, вже цієї зими – Френсіс Фукуяма

У нульових Михайло Матюшенко очолював одну з київських авіакомпаній. Повертатися до лав ЗСУ не планував. Але, здається, доля не залишила йому вибору. У 2014 році він як волонтер вирушив на схід. Потім ще раз. "Хотів мобілізуватися", – говорить пані Лариса і за її тоном відчувається, що вона не схвалювала вибір чоловіка.

Вагання Михайла закінчилися тим, що він знов перетворився на льотчика-інструктора в одній з військово-авіаційних бригад України. Цей період тривав до 2018 року. Здавалося, доля веде його по колу. У 2018 році він звільняється зі служби й очолює комерційне підприємство. Сфера діяльності: сільськогосподарська авіація. Трохи пізніше – пасажирські перевезення.

Підписуйтесь на наш Instagram: корисні пояснення актуальних тем

І знову в бій

Полковник Матюшенко очолював громадське формування з охорони правопорядку в місцевій громаді. Тут треба сказати, що активна життєва позиція – сімейна риса. Пані Лариса – депутатка Бучанської міської ради, керівниця відділу охорони здоров’я.

На ґрунті громадської діяльності Михайло здружився з ще одним депутатом міської ради – капеланом Анатолієм Кушнірчуком. Капелан пригадує, що останнім часом Михайло багато курив. Напередодні повномасштабного вторгнення, в одній з розмов за кавою і промайнула фраза про те, що "мої соколи перетворяться на привидів".

Чи планував сам Михайло сісти за штурвал? Не факт. Дружина розповідає, що першою його реакцію було записатися до лав тероборони. Постійно з кимось зідзвонювався. Доповідав обстановку про небо над Бучею. Рвався в бій.

Пані Лариса робить великий ковток води і неохоче розповідає про сімейний скандал. З її слів випливає, що це був не те щоб скандал, а певний процес, який завершився 5 березня на Одеській трасі. Два авто роз’їхалися в різні боки. В одному пані Лариса з донькою та онуком попрямували на захід України. В іншому пан Михайло – до військового аеродрому у Василькові.

"Коли я бачила інформацію про нічних привидів Києва, коли мені вдавалося дізнатися про те, хто літає, я розуміла, що він також літає", – згадує Лариса Матюшенко. Чи було йому важко? Відповідь: "Важко було всім. Вони майже жили в літаках".

Чи було важко Михайлу з огляду на вік, чи були у нього, скажімо хронічні хвороби? "Я скажу вам так, як має сказати медик: це лікарська таємниця, – пані Лариса робить ковток. – Періодично йому було важко, але він знав, як впоратися з тим чи іншим станом".

Дружина знала, що чоловік опановує нову для себе техніку. З одномісного винищувача МіГ-29 довелося пересісти на двомісний штурмовик Су-24. Одного разу він похвалився Ларисі, що навчання просувається швидко: "Нічого в тих Су-24 складного немає!"

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

Зустріч

Після деокупації Бучі Лариса Матюшенко вирішила повернутися до дому. "Михайло не хотів, щоб я сама побачила зруйноване місто, тому їхав зі мною аж з Чернівців…" – пригадує вона.

Чи викликало видовище зруйнованої Бучі у Михайла Матюшенка гнів і бажання помститися? "Ні, – вважає пані Лариса. – Він був врівноваженою, раціональною людиною".

Напевно, колись про "Діда нічних привидів Києва" знімуть фільм. Кінематографістам буде важко. Біографія Михайла Матюшенка позбавлена приголомшливих зовнішніх подій, відчайдушних поривів та екзотичних хобі. Він просто робив свою справу.

До речі, про хобі.  Любив джаз, народні пісні, "Маленького принца" Антуана де Сент-Екзюпері. Якби його попросили заповнити анкету, то, ймовірно, в графі "хобі" написав би: "Полювання". Бо мав дві рушниці. Але на полювання в останні роки так і не зібрався. "Весь час планував, з кимось домовлявся, але нічого з того не вийшло, нікого він на тому полюванні не вбив", – з полегшенням зітхає пані Лариса.

У неділю, 26 червня, о сьомій годині ранку Ларисі Матюшенко повідомили, що цієї ночі її чоловік не повернувся з бойового завдання над Чорним морем. Деталі багатьох військових операцій цієї війни ще засекречені. З часом ми дізнаємось про всі операції, у яких брав участь Михайло Матюшенко, та їхні подробиці: які об’єкти противника знищив, що, кого та скільки збив.

Поки ж нам відомо, що в ніч на 26 червня Су-24, яким керував Михайло Матюшенко, брав участь у звільненні острова Зміїний. Михайло Матюшенко встиг повідомити командування: "Бойове завдання виконали". Після цього літак зник з радарів.

Post scriptum

Ймовірно, український Су-24 був підбитий зенітно-ракетним комплексом "Панцир-С1". 30 червня головнокомандувач Валерій Залужний повідомив, що противник залишив острів. За кілька днів на Зміїному знов замайорів прапор України.