"Держкіно підіграє Росії": пояснюємо, що за шум довкола Центру Довженка у Києві

Підігравання Росії, вбивство української культури та непрофесіоналізм – така реакція українського кіносуспільства на рішення Державного агентства України з питань кіно стосовно реорганізації Довженко-Центру. 

Що відбувається

Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію Довженко-Центру. Таким чином, у Центру заберуть повноваження щодо архівування та зберігання українських фільмів, а також виокремлять держпідприємство "Українська анімаційна студія". 

Що кажуть у Держкіно та Довженко-Центрі

Одна з головних причин "реорганізації", за поясненнями Держкіно: "Українська кіностудія анімаційних фільмів" після приєднання до Національного центру Олександра Довженка припинила розвиватися". А нова студія, на думку Держкіно, "продовжить славетну історію національної анімації". 

Щоправда, у 2017 році, ще до приєднання до Національного центру Олександра Довженка, студія "Укранімафільм" вже не займалася фільмовиробництвом. А з боргів не припиняла вилазити з 2007 року. У березні 2019 року колишній директор студії Дмитро Лісенбарт звернувся до Довженко-Центру з пропозицією приєднання Укранімафільму, зокрема, задля "ефективного використання і збереження державного майна".

Натомість за 2 роки у складі Довженко-Центр сталися зміни, які вплинули б на розвиток незалежного українського контенту, хоча нових анімаційних фільмів зроблено не було.

• У судовому порядку розірвали договір, підписаний попереднім керівництвом Укранімафільму, про передання виключних прав на українські анімаційні фільми російській компанії. 

• Лабораторія Довженко-Центру відсканувала в якості 2К близько 30 знакових українських анімаційних фільмів.

Ще одна причина "реорганізації", – мовляв, Довженко-Центр тільки зберігає кінофонд, але не розвиває його. Утім, за останні два роки Довженко-Центр:

• повернув в Україну копії фільмів "Легенда про Дівочу вежу" (Qiz qalasi əfsanəsi, 1924) та "Відродження Польщі" (Polonia Restituta, 1928) з унікальними історичними кадрами Української революції;

• отримав в колекцію документів особисті архіви актора Івана Кононенка-Козельського, драматургині Владлєни Кузнєцової, сценариста Богдана Жолдака, режисера "УкрКіноХроніки" Леоніда Автономова, виконавчого продюсера Анатолія Вишневського, режисера Сергія Рахманіна;

• повернув в Україну фільм ВУФКУ "Кіра Кіраліна" (1927), що вважався втраченим;

• поповнив колекції кіноархіву на понад 1500 одиниць, зокрема рідкісними афішами до українських та іноземних фільмів 1920-1930-х років, що були в українському прокаті, та фотодокументи кінодіячів та кінодіячок, зокрема Ніни Лі, Марії Заньковецької, Любові Гаккербуш, Вітольда Полонського, Наталі Ужвій, Віри Холодної та інших.

Та цього для Держкіно замало. Відомство впевнене, що нова установа зможе розвивати кінофонд. Але ДУ "Науковий центр кінематографії України", основний вид діяльності якого – "вища освіта", створив ще у 2011 році Мінкульт, тобто за президентства Віктора Януковича, і за цей час тут жодної діяльності не вели. 

В Єдиному телемарафоні за 17 серпня на ці факти голова Держкіно Марина Кудерчук відповіла: "Діяльності не вела, ось тепер вестиме". 

Кінофонд вимагає особливих вимог

У коментарі LIGA.Life керівниця відділу зв’язків з громадськістю Довженко-Центру Марія Глазунова розповіла, що просто вивезти кінофонд та зберігати в новому місці можливо тільки за правильних умов. Саме тому Довженко-Центр не евакуйовував плівки у лютому 2022 року, бо боявся, що їх пошкодять.

У самому ж Центрі є все, щоби кінофонд зберігався. 

"Наш четвертий поверх повністю обладнаний, щоби створювати правильні "кліматичні" умови для зберігання плівки. Крім того, у нас є спеціалісти, які розуміються на специфічності роботи з нею. Вони мають серед обов’язків перевірку стану плівки, власноруч. Якщо бачать, що там завівся грибок, відправляють плівку на карантин, відновлюють. Не впевнена, що в новій установі знайдуться так спеціалісти", – каже Глазунова. 

Що кажуть у Мінкульті

У Міністерстві культури та інформаційної політики заявили, що виступають проти нехтування та ліквідації кіноспадщини, але наголошують, що йдеться саме про реорганізацію, а не ліквідацію, як називають цю подію в соціальних мережах.

Чому реорганізацію анонсували саме зараз

Марина Кудерчук під час ефіру Єдиного марафону конкретні причини такого рішення не назвала. Мовляв, треба рухатися далі, якщо просто чекатимемо, то нічого серйозного зробити не зможемо.

Щоправда, це не єдине запитання, на яке поки що немає відповіді від Держкіно. Як повідомляє Довженко-Центр, вони досі не отримали ні пропозиції про подальшу діяльність, ні стратегії розвитку. 

Як відреагували українські культурні діячі

Українські діячі, які висловилися публічно, масово вважають, що таке рішення – це "ліквідація" і гра на користь Росії. 

"Я сприймаю спецоперацію щодо ліквідації Довженко-Центру як свідому руйнацію підвалин суверенності України, її внеску у розвиток світового кіно, збереження архівів, це робить Україну державою без коріння, вторинною у світовому культурному контексті, тому безперспективною", – зазначила колишня заступниця міністра культури, молоді та спорту (2019 р.) Ірина Подоляк.

Директор Українського інституту Володимир Шейко зазначив: "У час, коли культурний голос України є надважливим фронтом у цій війні, культурна дипломатія та іміджева політика України повинні спиратися на сильні інституції всередині країни, спроможні створювати якісний контент та спілкуватися з міжнародними партнерами на рівних".

На думку режисера Нарімана Алієва, таке рішення вкотре демонструє, що "Держкіно займається чим завгодно, окрім чогось корисного".

Серед причин "реорганізації" називають і територію, на якій розташований Довженко-Центр. Режисерка Ірина Цілик відштовхується від проєкту забудовника. 

"У проєкті чомусь не врахований Довженко-Центр, а на його місці планується новий торговельний центр", – написала режисерка. 

Також серед коментаторів є й ті, хто вважають, що це помста представників Держкіно за те, що Довженко-Центр досі не "підкорився". Адже конфлікт між керівниками двох структур відбувається вже не вперше.

Два роки тому, у травні 2020 року, колишній керівник Центру Довженко Іван Козленко заявив про неплатоспроможність структури. І однією з причин назвав рішення Марини Кудерчук. Мовляв, вона ініціювала скорочення державного фінансування центру до 3,4 млн грн. І це при тому, що парламент для Центру передбачив 8,6 млн.

"У кращих традиціях "нового" Держкіно лист і довідка були надіслані нам не офіційними каналами, а на Viber головній бухгалтерці", – написав у 2020 році на той момент керівник Центру Довженко Іван Козленко. 

Марина Кудерчук заявляла, що ця інформація неправдива.

Держкіно у соціальних мережах вимкнула можливість коментувати їхні пости, а голова Марина Кудерчук свою особисту сторінку закрила. 

Що далі

Наразі невідомо, що буде з Довженко-Центром після такого галасу в українському медіапросторі. Як повідомляють у Довженко-Центрі, після вчорашньої заяви до них ніхто не звертався – ні Мінкульт, ні Держкіно, ні Офіс президента. 

Натомість у Центрі хвилюються, що передання національного кіноархіву нікому невідомій організації без досвіду та репутації "завдасть величезного удару по міжнародному іміджу української влади, особливо під час війни, коли Україна у крові виборює власну ідентичність".

"Свого часу об Центр зламав зуби не один міністр. Накази про його ліквідацію видавали в 2005, 2007 та 2010 роках, і щоразу вони ставали чорною міткою для тих, хто їх підписував. Ліквідація архівів, джерел історичної пам’яті, особливо під час війни, – ніщо інше як диверсія в тилу власної культури", – зазначив Іван Козленко.