Задача трьох тіл та космонавт-зрадник

Справа космонавта-агресора Зубрицького є доволі показовою для розуміння ситуації "кримських" проваджень щодо співпраці з окупантами.

Олексій Зубрицький, станом на початок окупації Криму, служив у Севастопольській бригаді тактичної авіації Повітряних сил України та надалі зрадив присягу й перейшов до збройних сил агресора, де перебував у різних підрозділах та, серед іншого, воював на боці РФ у Сирії.

Водночас паралельно, ще з 2017 року, Зубрицького готували на роль російського космонавта, для участі у польотах Міжнародної космічної станції.

У 2024 році агресор формально звільняє Зубрицького з армійської служби та починає відкриту та активну, зокрема й пропагандистську, підготовку до його польоту на космічну станцію.

"Роскосмос" публічно розповідав, що Зубрицький з осені 2024 року проходив підготовку в американському Космічному центрі НАСА імені Джонсона, а потім тренувався у лабораторному модулі "Колумбус" Європейської космічної агенції в Кельні.

До того ж кримінальне провадження щодо дезертирства та державної зради щодо Зубрицького, діяльність якого агресором ніяк особливо не приховувалася, а навпаки – глорифікувалися, українські органи розпочали не 2014-го чи 2017-го, а тільки у 2022 році.

Примітно, що висували у 2024 році підозру Зубрицькому не окремі в інформаційному аспекті фундаментальні правоохоронні структури, які розповідали у медіа останнє десятиріччя про цілодобову юридичну протидію окупації Криму, а вінницькі слідчі хмельницького управління ДБР.

Хоча саме для масового рутинного процесуального опрацювання дезертирів типу Зубрицького, а не для розповідей про глобальні візії перехідного правосуддя ці структури й були утворені у 2015 році.

Засуджено Зубрицького було Вінницьким міським судом 11 березня 2025 року на 15 років за державну зраду та дезертирство, серед іншого, як зазначено у вироку, на підставі протоколу огляду сторінки Вікіпедії про нього.

Все це випливає суто з публічних джерел.

Не заперечуючи доволі очевидний склад діянь Зубрицького, дозволю собі низку риторичних питань.

Чи вплинуло б на пригоди цього космонавта у Х'юстоні та Кельні винесення Зубрицькому вироку не у 2025-му, а у 2018 році?

Чи було б важливим у комунікації з владою США, Німеччини та органами ЄС питання перебування Зубрицького під санкціями?

Чи вплинув би на ситуацію безперечний факт українського громадянства Зубрицького?

Нагадаю, що саме доведення громадськістю, зокрема Асоціацією Реінтеграції Криму фактів використання військовими країни-агресора майна Державного космічного агентства України в окупованому Криму призвело у 2022 році до вкрай болісних наслідків для агресора, зокрема для позбавлення Росії доступу до низки європейських супутників.

Звісно, питання поточного зловживання агресором цим майном у моментах, ризикованих для усієї людської цивілізації (якщо хтось ще не міркував над задачею трьох тіл у її інтерпретації китайськими авторами та Голлівудом, нагадую про радянсько-кримські та цілком реальні передумови цього сюжету) є досі відкритою.

Але кейс Зубрицького міг бути закритим дещо ефективніше. Втім, сподіваюся, міжнародно-правове реагування на цю російську провокацію залишається виключно питанням часу.