YES 2021: ображений Зеленський і китайська загроза

Після дворічної перерви до Києва повернулася конференція YES Віктора Пінчука. В урізаному форматі, але з тими ж гучними іменами.

Першим спікером був президент України. Володимир Зеленський виступив, причому виступив так, що протягом дня всі гості тільки й запитували один в одного "що це було?!".

Спіч Зеленського, а особливо відповіді на питання, були просякнуті образою на загниваючий Захід і зростаючою на очах суб'єктністю української влади. Декілька не дослівних цитат:

- COVID показав, що країни не рівні ... Але Україна непогано впоралася.

- Чи має світ стратегію, як повернути Крим? Нам не відомо.

- Три головні питання журналістів [західних]: коли переможете корупцію, де реформи (особливо судова), і чому немає змін в армії. Це не реальна Україна, а пародія з журналу Крокодил.

- А в інших країнах корупції немає?! Що всі ваші корупціонери переїхали в Україну і їм тут раді?!

- Україна потрібна НАТО, і ми потрібні ЄС ...

- Україні не потрібні партнери [в контексті – хто повчає і вимагає реформ], а потрібні друзі.

Звучали й добрі слова: "Росія – вона сосіт .... І це не змінити, така географія ...".

Можна припустити, що невтішний результат нещодавньої поїздки до Вашингтона підняв у Зеленського градус образи на світ.

Ну і президент давно знайшов ерогенну зону українського виборця – риторика про Україну, яка піднімається з колін, в якій тільки сильна влада (президент) вирішує, що і як робити, не оглядаючись на нерішучих західних партнерів. 

Це, звичайно, подобається телеглядачам і додає декілька сходинок у рейтингу ситкому продюсерів з Банкової. Але аудиторії YES явно це все не зайшло. Тут хотіли б почути плани-цілі на декілька років вперед, а не про образу і "на себе подивіться".

Іншим спікерам цього дня було складно затьмарити Володимира Зеленського. Вони говорили про глобальні ризики, Афганістан, зміни клімату, штучний інтелект, геополітичні розклади. Майже всі були змістовні, блищали інтелектом та ерудицією, мислили глобально і говорили адекватно місця і часу (коротше – взагалі нецікаві широкій українській аудиторії).

Спільний знаменник більшості дискусій – китайська загроза.

За день згадали:

- І про новий Чорнобиль, в контексті, що Китай повівся з коронавірусом так само, як СРСР в 1986-му. І це коштувало мільйони життів.

- І що Китай сміється з екологічних потуг Європи і відкриває вугільні ТЕЦ оберемками.

- І що холодна цифрова війна в розпалі, і Китай може в ній перемогти.

Загалом, я пішов з розумінням – не те, що про нас, а про всю широку Європу з Росією не дуже переймаються. Китай – проблема і фокус #1.

PS Крутий зараз час. За одну годину можна почути, що Україна найбідніша країна Європи (за ВВП на людину), і що зараз рівень життя українців найвищий за всю історію. І те, і те правда. Хочеш радій, хочеш – бийся головою від відчаю.

PS 2 Наймиліша і дещо не годинна розмова депутата Слуги народу Ірини Верещук з братами Суркісами, Льовочкіним і Кучмою – стала не лише моментальним мемом YES 2021, а й усієї української політики. Симбіоз молодого завзяття і цинічного досвіду.