Як Трамп став "заокеанським Пригожиним" і нагадав Путіну про його головний страх

Ми почули більш ніж жорстку заяву президента США щодо його майбутньої політики стосовно РФ. Для того, щоб не було жодних ілюзій, подібну заяву за потреби Трамп зробить щодо України.

А тому наше головне завдання зараз – визначити і погодити зі США наші червоні лінії. Але водночас треба виходити з того, що вступ до НАТО в зрозумілій часовій перспективі категорично закритий.

Якою буде реакція Путіна?

Перш ніж спробувати дати відповідь на це запитання, варто звернути увагу на одну надважливу річ: в США є консенсус з приводу того, що будь-які дії не передбачають зміну режиму Путіна.

Водночас сам Путін, будучи параноїком, боїться,що цей консенсус може бути порушено. Тому перед інавгурацією Трампа, як і перед початком війни в 2022 році він зібрав Радбез, щоб ще раз його оточення поклялося йому в вірності.

Логіка Путіна така: він вважає, що в разі відмови від ультиматуму США, офіс Трампа може ухвалити рішення, що середньостроковою ціллю стане заміна самого Путіна і руйнування його режиму. І це один з його найбільших страхів сьогодні. Хоча на сьогодні, аж такий радикальний хід викликає більше скепсису ніж оптимізму.

Але повернімося до можливих дій Путіна. Стратегія керівника РФ в таких складних випадках завжди одна: він чекає. Він той щур, який не кидається на супротивника, а забивається в куток і чекає поки зміниться ситуація. Путін також явно не готовий зараз до відкритого конфлікту з Трампом, адже зараз його стратегія на переговори: "зірвати перший раунд переговорів руками України".

Це, судячи з усього, розуміють і в Вашингтоні. І, крім інших факторів, саме тому Трамп дозволив собі говорити з Путіним не як із рівним, а як з керівником країни третього світу.

Ці дні в інформаційному плані показали, що Кремль був взагалі не готовий до такого жорсткого ультиматуму. А тому стратегія дій росіян така: воєнкори (ультрапатріоти) будуть роздмухувати істерію, що з Росією так не можна себе поводити, а Кремль буде мовчати і чекати нагоди, щоб переключити тему. Те, що не закривають рот воєнкорам, опосередковано ще раз підтверджує те, що поки Путін не готовий до переговорів.

Чому зʼявився настільки жорсткий ультиматум?

Трамп не може не розуміти, що за таких умов Путін навряд чи готовий буде йти на переговори. Але він також розуміє, що лише піднявши аж настільки ставки, він може спокійно пояснити чому не вдалося зупинити війну за один день.

У команді Трампа розуміють, що з великою часткою ймовірності, росіяни виставлять (точніше повторять) свої попередні неприпустимі умови:

– офіційне погодження України на те, що анексовані території є російськими (підписання відповідного документу);

– щось стосовно статусу російської мови;

– скорочення армії та закриття ракетних програм;

– абсолютне зняття санкцій.

І на це США піти не зможуть. Тому тут вони грають на випередження.

Чого не розраховував Трамп так це того, що він стане не просто цитованим в російському просторі, а перетвориться на такого собі "заокеанського Пригожина", нового правдоруба.

І його головний меседж, який сам того не бажаючи він запустив, – це те, що "Есть Путин – есть война. Нет Путина – не будет войны".

Досі цей меседж жив лише в частині ліберальної спільноти. Трамп "прорвав" дамбу для великої частини суспільства, яка за Путіна, але проти війни (таких приблизно 45%). Це стане новим головним болем для Кремля в наступні місяці.

Як далі розвиватимуться події?

Власне так, як сказав Трамп. Вірогідність результативних переговорів поки, на жаль, виглядає примарно. Два базові фактори зупинки війни – втрата допомоги Китаю й обвал нафтових можливостей РФ – поки є лише віддаленим майбутнім.

Тому Путін, з великою часткою ймовірності, ризикне зіграти ва-банк. Правда, якщо все йтиме за сценарієм Трампа, ближче до зими він почне видихатися, і Китай навряд чи стане допомагати.

Вірогідність швидкого сценарію закінчення війни існує. Але лише за умови швидких домовленостей США – Китай. Або ж, Путіна мають чимось глобально злякати. А його головний страх – життя.

Оригінал