Я б закликав припинити таврувати всіх держслужбовців як злодіїв. Чим це зараз небезпечно

Україна все ще дуже зарегульована, але поки не зробили дерегуляцію і державу повністю не диджиталізували, нам треба буде спиратися на людей, які працюють на держслужбі. Я б закликав припинити таврування всіх службовців як злодіїв, насправді на державу працює багато непоганих людей. Вони й так вже виснажені. Багато з них вже вигоріли (burnt out). Якщо вони відчують низьку цінність своєї роботи та суспільний стигмат, це може спонукати їх до відходу з державної служби. Втрата досвіду та знань може призвести до ще меншої керованості в економіці. Під час війни це просто небезпечно.

Стигматизація зменшує привабливість роботи на державу. Не дивуйтесь потім, що пошук розумних та обізнаних професіоналів стане дуже важким, а держслужба виявиться менш привабливою і для молодих талантів.

Повірте мені: державна служба — це про ухвалення досить важливих рішень, особливо на рівні керівних позицій у міністерствах та ЦОВВ. Багато людей там і так уникають ухвалення відповідальних рішень. Чим більше вони стикатимуться зі стигматизацією, тим більше боятимуться ухвалювати важливі рішення та ризикувати своєю кар'єрою.

Упереджене ставлення до державних службовців може також призвести до збільшення обсягу бюрократії та надмірних адміністративних процедур. Це може затягнути процеси ухвалення рішень, призвести до затримок у вирішенні важливих суспільних та економічних проблем і сповільнити економіку. Це є проблемою, особливо під час війни.

Україна – країна представницької демократії: у нас діє система, за якої громадяни обирають представників, які ухвалюють рішення від їх імені, відображають їхні інтереси в законодавчому процесі та процесі управління державою.

Стигмат може призвести до ще більшого зниження довіри громадян до влади та державних інституцій. Це може ускладнити впровадження подальших реформ та політичних рішень, які нам буде дуже потрібно приймати під час нашого шляху до ЄС. Попереду дуже непрості роки: спочатку війни, потім післявоєнної реконструкції та приєднання до європейської родини. Хтось цей шлях повинен пройти. В представницькій демократії це роблять держслужбовці. 

Замість того щоб таврувати держслужбовців, нам необхідно визнати важливість ролі державних службовців і робити кроки для створення сильної, професійної та меритократичної системи управління, щоб забезпечити стале економічне зростання та добробут нашої країни. Ми не можемо програти мир після воєнної Перемоги.

Бачу дев'ять кроків для цього:

1. Завершити дерегуляцію – зменшити та прибрати невластиві функції держави. Тільки чесно, а не скасувати ті акти, які й так не працюють. Річ не лише в кількості нормативних актів (хоча це також є проблемою). Річ у тому, що економіка дійсно зарегульована. Треба дати більше свободи, більше саморегуляції – необхідно дорослішати.

2. Прискорити приватизацію – зменшити периметр державного впливу на економіку. У нас все ще 3500 державних підприємств, тільки деякі з них з одних міністерств перевели до ФДМУ. Це не зменшує периметр. Треба бути більш сміливими.

3. Провести трансформацію системи ключових державних інституцій – зменшити кількість інституцій та рівні ієрархії, покращити систему ухвалення управлінських рішень та ризик-менеджменту, знизити бюрократію.

4. Прискорити диджиталізацію та перехід у цифру та в цифрові канали більшості інтеракцій громадян/бізнесу з державою та всередині системи ключових державних інституцій – там, де не потрібна людина в процесі (повірте мені – таких процесів дуже багато), треба заміняти людину алгоритмом. І 16 очей принципи контролю також не потрібні – для контролю достатньо чотирьох очей, алгоритмів для ризик-менеджменту та професійного аудиту.

5. Зменшити кількість державних службовців – за принципами меритократії, а не непотизму. Подякувати, виплатити вихідну допомогу, допомогти з перенавчанням тим, хто вже не потрібен на держслужбі та сказати: "До побачення – у нас просто не має для вас роботи". Не обманювати людей.

6. Значно (в декілька разів) збільшити заробітну плату для держслужбовців, які залишаться на держслужбі – треба чесно підійти до цього питання. Не можливо вимагати від людини ухвалювати рішення на мільярди доларів, а платити тисячі гривень. Як я написав вище, або люди уникатимуть рішень, або просто не прийдуть на держслужбу.

7. Антикорупційним органам – перестати ганятися за відьмами та сфокусуватися на ключових топкорупційних ризиках, побудувати належну ризик-систему.

8. Розробити програму підвищення довіри для держслужби – нам потрібні будуть тисячі людей для допомоги у відновленні країни.

9. Треба також створити систему revolving doors – систему, за якої люди заходять на держслужбу, а потім за декілька років виходять, повертаються в бізнес або громадянське суспільство. А за якісь декілька років можуть повернутися. Цей шлях "на держслужбу" або "з держслужби" не повинен бути дорогою в один бік. Люди не повинні боятися зайти та вийти з держслужби – і питання не в PEP, а в тому, що "система" та "демони" будуть спеціально доганяти "гарних хлопців", щоб демонстративно показати, що їх похід на держслужбу був помилкою. Так ми країну не побудуємо.

Оригінал