Зустріч ЗЕ-Байден: що повезе Володимир Зеленський у Вашингтон

Володимиру Зеленському не вдалось зустрітися з Дональдом Трампом у Білому домі через скандал, що згодом переріс у перший імпічмент 45-ого президента США, тому обмежились лише обміном думок на полях Генасамблеї ООН. Через рік частина українського політикуму сприйняли перемогу Джо Байдена із неприхованим оптимізмом, сподіваючись, зокрема, й на приїзд президента США до Києва чи на зустрічний візит до Вашингтону, та, в цілому, на зближення співпраці, а, можливо, і на допомогу як мінімум у поверненні Донбасу через долучення до переговорів.

Насправді, в бажанні зустрітися на найвищому рівні аж ніяк немає нічого поганого. Навпаки, без особистого контакту рідко реалізуються ті самі бажані "прориви" у двосторонніх відносинах. Але окрім зустрічей лідерів також є важливі контакти на нижчому рівні, є "домашні завдання", які здебільшого ми маємо імплементувати приблизно "на вчора". Тому ідея зустрічі  – це однозначний позитив, але від наповнення залежить теж дуже багато.

Зустріч ЗЕ-Байден: для чого і що далі

На жаль, попри зміну партійної приналежності господаря Білого дому, глобально  українсько-американські відносини просунулись не надто далеко з часу зустрічі Зеленського з попередником Байдена. Не призначено постійного посла США в Україні, США не визнали Україну своїм основним союзником поза НАТО та навіть не розглядають такий сценарій розвитку подій, не збільшили суттєво військову допомогу, нового формату щодо Донбасу немає навіть на рівні ідей.  До того ж,  рівень залученості Америки до Кримської платформи, м’яко кажучи, насторожує, так як і позиція США щодо Північного потоку-2.

Це неповний порядок денний, з яким офіційний Київ поїде до Вашингтона. Це, скоріше, список нагальних питань. Зустріч однозначно потрібна, якщо Україна насамперед справді хоче зрушити питання Донбасу з мертвої точки та домогтися реальної залученості США до подальшої роботи Кримської платформи. Також окремим завданням стане лобіювання залучення американських інвестицій до України, на що і спрямована буде частина візиту у Каліфорнії.

Фактично, ще після першої процедури імпічменту Трампа Україні нанесли вагомий репутаційний урон. Більшою чи меншою мірою, наголос на корупції достатньо міцно засів в урядових кабінетах. Саме тому, навіть попри зміну влади на ту, яка менше вірить емоціям чи лозунгам, помножених на наративи з російських ТВ-шоу, робота по цьому напрямку мала вестисть більш впевнено та масовано. Суб'єктивно, здається, що мало бути зроблено більше навіть не з точки зору донесення позиції, а й самих результатів боротьби з корупцією на рівні, якій потім Зеленський зумів би "вигідно продати Байдену". 

Американці дуже цінують інституційність, незалежність державних органів у себе, тому аналогічного очікують і від партнерів, зокрема і тих, які так само як Україна, очікують не просто асигнування заздалегідь передбаченого розміру військової допомоги. 

Метою візиту має стати вихід за межі безпекового діалогу

Поки що діалог по лінії Вашингтон-Київ нагадує розмову між боржником та кредитором, де перший, крім грошей хоче дізнатися: коли ж його пустять пожити безкоштовно. Приблизно так виглядає питання Зеленського до Байдена: "А чому Україна не в НАТО?".  Починаючи з 2014 року, Україна отримала більше як $2,5 млрд допомоги від США, про що не варто забувати. Більше того, не факт, що не доведеться у майбутньому відзвітовувати, куди йдуть ці гроші, тобто як розподіляються.

Ідея посунути двосторонній діалог до економічних питань частково вийшла з експертної спільноти, і це може стати ключем до успіху. Безпекові питання, як щодо Донбасу, так і виділення більшої фінансової допомоги, є складними для американського політикуму, адже це не можна "продати своєму виборцю". Таким чином діалог щодо інвестицій, кібербезпеки, певний звіт щодо імплементації реформ допоможе повернути довіру до України на всіх рівнях у США.

Більш того, адміністрація Байдена – команда глобалістів та, на відміну від бізнес підходів Трампа, їх цікавить Україна не сама по собі, а як важливий партнер у регіоні. Декілька неприхованих порад Україні можуть дати саміти Великої сімки та ЄС-США. Лідери G7, зокрема США та ЄС, домовились про співпрацю щодо інфраструктури для протидії китайським проектам. В цьому контексті було би доречно запропонувати як ЄС, так і США, спільну участь України в цих проектах, можливо в регіональному масштабі з сусідами, Польщею, наприклад.

Новий напрям співпраці США з ЄС буде включати в себе кооперацію щодо техніки, адже в США прийняли нещодавно законопроект U.S. Innovation and Competition Act. На саміті з ЄС вони домовились створити EU-US Trade and Technology Council (TTC) та будуть розвивати співпрацю щодо штучного інтелекту, інтернету речей, зелених технологій і так далі. Можливо, це стане і окремим альянсом, тому в цьому контексті важливо не прогавити можливість зайняти важливу нішу між двома континентами.

Без посла та НАТО, але краще у статусі союзника

Зазвичай питання призначення послів не обговорюються на найвищому рівні, але цього разу може й статися інакше. Більше двох років в Києві немає постійного очільника американського посольства. Така практика є далеко поза межами звичної для американської дипломатії, особливо з огляду на те, що Байден за останні три місяці відправив близько 30 номінацій до Сенату на вакантні посади послів у різних державах. Так чи інакше, це наштовхує на думку, що у Вашингтоні або не можуть знайти потрібну людину, або не так багато бажаючих їхати до Києва з огляду на складність напрямку як такого. 

Не потрібно запитувати у Джо Байдена щодо НАТО. Альянс, хоч і був заснований за ініціативи Америки, та вона лишається його лідером, але американський президент чітко дав зрозуміти, що це питання не на часі, натякнувши на реформи.

Саме тому, планом максимум могло би стати визнання України основним союзником США поза НАТО. Для цього не потрібно укладати окрему угоду чи отримувати згоду обох палат Конгресу. Це політичне рішення адміністрації,  про яке Байден має повідомити Конгрес, але формальної згоди від законодавців не потрібно. Як наголошують багато експертів, після подій в Афганістані (адже держава одна з 17, які мають такий статус), могло би стати непоганим виходом із ситуації для самого Байдена з точки зору альянсів та репутації США в очах союзників. 

У той же час, перенесення візиту, а також не надто високий рівень репрезентативності під час Кримської платформи, не додають багато оптимізму щодо готовності Америки бути залученими до вирішення важливих українських питань на даному етапі.