Усі росіяни хочуть крові українців. Навіщо їх вигороджувати. Моя відповідь письменнику Глуховському

"Я не хочу в це вірити". Так називається есе відомого російського письменника Дмитра Глуховського. Воно про причини війни Росії проти України та сліпоти росіян.

Можна прочитати його самостійно (окремі цитати наведу нижче), але основну думку я озвучу тут: росіяни потрапили до ментальної пастки, суть якої в бажанні відновити велику імперію.

Путінський режим спочатку вирощував ці бажання, а потім підсунув росіянам ерзац-імперію з ресентиментом, ненавистю до всіх сусідів та кровопролитною війною.

Текст зачепив мене, тому що в ньому є дуже важливий традиційний намір для російського інтелігента та ліберала.

Хоча я знаю, що Дмитро Глуховський дотримується адекватної політичної позиції, про це краще не мовчати.

Суть наміру в тому, щоб злегка, дуже акуратно під час катастрофи, що відбулася, відбілити російський народ, водночас м'яко згладити скоєні ним злочини малопомітною заміною реальності. І хоча в наш час комунікувати з представниками російської творчої еліти щонайменше дивно, не звернути на цей текст уваги не можна. І ось чому.

Декілька важливих цитат Глуховського: "маячня [про війну, що озвучується російською пропагандою] є офіційною позицією Росії. І так, багато хто в Росії в неї повірив".

"Путінська пропаганда, яка відповідальна за психоемоційну підготовку та виправдання братовбивчої та загарбницької війни проти України, знову виявляється неймовірно ефективною, навіть коли її брехня, здавалося б, має різати очі будь-кому".

"Путінський режим ґрунтується саме на придушенні людської гідності, саме на політичній апатії та почутті вивченої безпорадності. Натомість людям підсовують імперський шовінізм, видаючи його за патріотизм".

"Влада не здатна покращити життя росіян, яке погіршується вже багато років поспіль, стаючи все біднішим і коротшим. Народ нещасний і озлоблений, жебракую і заляканий; і крім іншого, його мучить відчуття безцільності та безперспективності життя".

"Адже щоб визнати, що це російські війська бомблять українські міста […] – визнати і самого себе співучасником. Отже, втратити чи не єдину опору, що дозволяє тобі не провалитися повністю в екзистенційний морок, не втратити себе".

"Визнати реальність означає втратити впевненість у тому, що ти є гарною людиною – наріжне почуття, абсолютно необхідне просто для життя".

"Путінська пропаганда заманила нас у страшну пастку. Впіймавши нас на гачок ресентименту та імперської ностальгії, давши нам відчуття причетності до великої історичної місії, вона насправді робить мій народ причетним до воєнних злочинів".

Вийшло забагато, але так треба.

Ці максими стали різати мені очі під час прочитання. І я питаю: Дмитре, а де саме ви бачили людей, яких ви описуєте? Ось цих чудових, наївних, з великими довірливими очима, які вірять у могутню і добру Російську імперію, яка принесе просвітлення всім народам? Яких підло обдурив путінський режим, і тепер вони в екзистенційному глухому куті й не можуть відрізнити зерна від полови.

Я розповім, що вбачають українці. Можливо, серед 18-річних добровольців і є ошукані діти, які вірять у тисячолітню Росію з божественною місією, але перед нами зовсім інший типаж.

Дикі від злості та вседозволеності російські солдати, які грабують будинки мирних людей і розбивають від заздрощів унітази (багато їх у вічі не бачили); виносять телевізори, пральні та нутеллу; гвалтують усіх, кого можуть, від дівчат до дорослих чоловіків; стріляють без жодної логіки в цивільних хоч з автоматів, хоч із "градів", просто так; стирають міста в пилюку, бо можуть; прибивають собак цвяхами, щоб легше було освіжувати та з'їсти. У цих людиноподібних істот є пара-трійка базових функцій: самозадоволення, пограбування, жрачка і щоб не били/не лаяли.

Ви часто зустрічали цих людей, Дмитре? Як вам здається, чи можна цим людям ПРОДАТИ брехню про хрускіт французької булки, кавалергардські шпори та велику літературу? Невже ці істоти мають хоч якийсь натяк на романтику про втрачену імперію?

Відповідь очевидна: ні, ні й ні. Ці люди хочуть іншого. Як і глядачі федеральних російських каналів, які їх дивляться нібито через те, що не можуть знайти альтернативу в інтернеті, їм забили голови, і вони хочуть у велике минуле. Ліберальним росіянам настав час припинити брехати самим собі.

Отже, Дмитре, ось відповідь. Путінський режим не продавав ресентименту та імперії. Він створив велику злочинну змову, де сторони всі один про одного знають. А казки про імперію лише для відводу очей.

Ні глядачам Кисельова, ні російським солдатам (тим більше — чеченцям та бурятам) не потрібна імперія у вигляді, як це озвучує пропаганда. Вони хочуть бути мерзотою та щоб за це їм нічого не було.

Вони хочуть НАЗИВАТИСЯ хорошими людьми і водночас хочуть грабувати, вбивати, гвалтувати і НЕ НЕСТИ ЗА ЦЕ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Путінський режим це вчасно і правильно зрозумів.

Вождь каже: йдіть у сусідню країну, поводьтеся як нацисти, робіть що хочете. Ми вас прикриємо. Чим гірше ви будете поводитися, чим більше ви вбиватимете цивільних, більше зруйнуєте і знищите, тим більше отримаєте пошани та поваги.

На вашу думку, Дмитре, ось це озвіріле збіговисько вірить в агресію НАТО?

На вашу думку, їм є діло до чогось, крім свого шлунка та хтивості? Чи, може, ці люди настільки вірять в ідеали "Великої вітчизняної війни", що якось непомітно для себе починають уподібнюватися нацистам?

Вам здається, що, запускаючи ракету по вокзалу в Краматорську, де загинули 50 цивільних, офіцер, що віддавав злочинний наказ, притискав до грудей портретик Миколи Бердяєва?

Люди, які прийшли захоплювати Україну, які дивляться федеральні канали, які пишуть колонки про "остаточне вирішення українського питання" і які просто торгують на ринку чи чешуть язики про те, як "хохли газ вкрали", – одні й ті самі люди. Тому що можуть поводитися як мерзоти і жодного покарання за це не буде. Для того щоб це працювало, потрібен відповідний людський матеріал, якому можна гаденько підморгнути "ну ось, кхе-кхе, ми проводимо спецоперацію з денацифікації, кхе-кхе".

Слово "війна" заборонено не тому, що його бояться, а тому, що "хороші люди" війни "не починають, а закінчують", як підказують вашим співвітчизникам ваші пропагандисти. Формальна позиція є, прикриття є, робіть що хочете.

Усі ваші співвітчизники чудово знають, що відбувається в Україні. І всі хочуть, щоб це відбувалося і надалі, і більше.

Якщо ви стверджуєте протилежне, отже, ви їх вигороджуєте. Вони хочуть крові, хочуть знищувати людей, які не бажають жити в тому ж екзистенційному п...ці, як "дорогі росіяни".

А росіяни дуже на це ображаються. Адже вони хочуть з мийників машин стати царями великих міст і сісти на потоки, водночас гордо заявляти, що "захищають Русь від будь-якого супостата".

Немає жодної "пастки", в яку заманили людей. Є зручна версія реальності, яка виправдовує знищення іншої країни, яка не бажає жити у загальноросійському лайні.

Дмитре, для того щоб у вашій країні щось змінилося, вона має, по-перше, бути тотально зруйнована, а по-друге — насамперед так звана ліберальна інтелігенція — має припинити шукати виправдання "російському народові, котрий вкотре обдурили".

Російський народ хоче вбивати. Крапка.

Російський народ винен у цій війні. Крапка.

Російський народ на цій війні хоче легкої наживи та виміщення своєї злості на владу (з якої вони тимчасові, але взаємовигідні супутники). Крапка.

І головне. Найголовніше у всій російській ідеології.

Російський народ НЕ ХОЧЕ НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НІ ЗА ЯКІ СВОЇ ДІЇ.

Нам усім ще доведеться побачити ці скиглення після путінської смерті: "ми ні до чого", "нас змусили", "ми люди підневільні".

Ні, це брехня. Російський народ вбиває та руйнує із задоволенням. Знає, що робить. Просто пакт між вождем і "глибинним народом" має на увазі те, що після його смерті вони все звалять на товариша Сталіна, водночас тихенько, на кухні під горілку продовжать говорити "так, людей голодом морив, зате війну виграв", "так, на Соловки засилав, зате нас увесь світ боявся", "так, але прийняв із сохою, а залишив евоно як із ядерною бомбою". Путін це знає, і росіяни це знають. Скажуть, "нас змусили вести братовбивчу війну (заради Бога, забудьте вже це слово, нудить від нього за кілометр)", а між собою будуть тихенько переморгуватися по-путінськи і посміхатися "пам'ятаєш, як Бучу брали, ото були дні".

Навіщо ви знову, як і більшість російських інтелектуалів на початку 90-х, намагаєтеся вибілити російський народ? Навіщо ви присипаєте пісочком його злочини та його нацистську сутність, навіщо припудрюєте та ставите у позицію безвольної жертви? Навіщо кажете, що влада "не здатна покращити їхнє життя"? Як влада це може зробити, якщо вони не хочуть?

Звідки знову це ставлення до людей як до нерозумних кріпаків, які два і два додати не здатні та не можуть заробити зайвих грошей, відбудувати собі гарний будинок. А не жити у землянках, на тлі яких наші села виглядають Рублівкою, яку треба терміново розграбувати?

Чому після всіх жахів, які влаштували ваші співвітчизники, ви не можете визнати, що росіянам не треба ні на що розплющувати очі? Вони чудово знають, що Маріуполь руйнують не через міфічних нацистів, що засіли в ньому. А тому що це класно, дає дешевий адреналін та ілюзію "який я крутий" – зруйнувати чуже місто, забрати у когось життя, ще й повернутися додому з вкраденими мереживними трусами.

Ці одноклітинні навіть не розуміють, якими дикими, імпотентними нікчемами вони виглядають.

Навіщо ви, на тлі мороку, почали знецінювати цей хтонічний жах і розмірковувати про народ з базовою аксіомою про його благородну наївність? Адже це завжди перша сходинка на шляху до того, щоб винних у момент істини не було покарано. Щоб їх, як 91-го, милостиво відпустили, не люструвавши і дозволивши їм носити валізки за Собчаком?

Росія втратила шанс покарати винних. Декомунізації, денацифікації Росії не сталося, зокрема тому, що "очкарики" та інтелігенти кинулися прощати всіх.

І найцікавіше: навіщо ви критикуєте нинішній стан речей, тиранію та диктатуру режиму, водночас самі напираєте на те, що народ, мовляв, безвільний, слабкий і продовжує вірити в те, що українці самі обстрілюють свої міста.

Ви, дійсно, вважаєте, що люди з інтелектом овець заслуговують на інший політичний устрій?

Для того щоб на руїнах Росії побудувати хоч щось не схоже на ракову пухлину, потрібно насамперед визнати: "мій народ – нацист і хоче зла. Решта від лукавого".