Той факт, що Росією правлять військові злочинці та серійні вбивці, для людства не новина. Про психологію колективного Путіна написано книги. Путінознавство поступово перетворюється на новий розділ криміналістики. У що вірить цей монстр, чого прагне, чого по-справжньому хоче? Коли та на кого нападе?

Напередодні в росЗМІ з'явилася майже казкова за змістом стаття, з якої можна намалювати вичерпний профайл колективного Путіна: ні у що не вірить, хоче лише одного – крові. Ця думка викладена не прямо, а ніби схована за псевдонауковими евфемізмами і приправлена хвалебними характеристиками російського президента, який нібито подарував Росії "золоте століття". Загальний пафос: тільки так, мовляв, можна забезпечити стабільність наддержави.

Все це можна було б назвати маячнею і відразу забути, якби не автор статті – сам колективний Путін. Точніше, його тінь, колишній керівник апарату уряду РФ Владислав Сурков. Саме ця людина під час гарячої фази війни на Донбасі відповідала за український напрямок як помічник Путіна. У Суркова безліч неофіційних титулів: сірий кардинал Кремля, ляльковод бойовиків, головний ідеолог путінського режиму, архітектор "керованої демократії".

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку