Війна – ціна зачарування світу Росією. Все – завдяки її пропаганді. Але не на тих напали

Історія інформаційних воєн Росії проти України не обмежується останніми восьми роками гібридної агресії, яка 24 лютого 2022 року переросла у повномасштабну війну. Вона набагато довша.

У радянські часи Кремль дискредитував український національний рух, таврував його учасників як антисемітів і нацистських колаборантів. Поряд із цим на Заході тривала активна промоція "великої російської культури" і "загадкової російської душі" та вербування прибічників з-поміж політиків та публічних інтелектуалів.  

Десятиліттями Москва мала фактично монопольне право розповідати світу про Україну: ресурси української діаспори та дисидентів з одного боку та радянської пропагандистської машини з іншого були неспівмірними. 

Після розпаду СРСР суттєвих змін не відбулося. 

На Заході тривав сплеск інтересу і певне зачарування Росією, котру у зв’язку із завершенням "холодної війни" перестали сприймати як ворога. А молода Українська держава не поспішала (не мала ресурсів, не розуміла важливості) активно презентувати себе світу.

Становлення путінського режиму у РФ супроводжувалося зачисткою медійного поля від опозиційних ЗМІ та створенням потужної машини державної пропаганди для роботи як із внутрішньою, так і з іноземною аудиторіями. Кремль не шкодував нафтодоларів на телеканали, інформагенції, інтернет-тролів, ботоферми та різнорівневих агентів впливу. Всі вони або поширювали вигідні Кремлю наративи (про "державний переворот" 2014 року, "розгул нацизму" в Україні, "споконвічну російськість" Криму) або "напускали туману" та множили сутності (як от безліч версій причин катастрофи малайзійського Boeing 777 рейсу MH17), щоб остаточно заплутати людей та відвести негатив від Москви. 

Але система дала збій. За останні пів року Росія пропустила серію потужних ударів і не змогла виконати свої завдання в інформаційній війні. 

Які ж головні промахи допустила Росія у війні за "головами" та як Україна дала їй достойну відсіч:    

1. Кремль не зміг переконати світ в обґрунтованості своїх претензій до України. Завдяки США та Британії світ був попереджений про те, що російський диктатор Володимир Путін готує напад. Намагання Москви сконструювати casus belli та довести необхідність "денацифікації" та "демілітаризації" України виявилися вкрай незграбними. 

Тепер цивілізований світ сприймає Росію як агресора. 

2. Закриття державних телеканалів РФ у США та ЄС, їхнє блокування в YouTube та Facebook послабило російський арсенал інформаційної зброї. Блокування російських каналів в Україні ще у 2014 році, а також руйнування медіаімперії Віктора Медведчука у 2021-му обмежили вплив російської пропаганди на українську аудиторію.

3. Кремлю не вдалося деморалізувати українців та посіяти паніку на початку повномасштабного вторгнення. "Вкиди" про втечу українського уряду не досягли мети. Українська влада, українські та іноземні журналісти оперативно інформували громадян і весь світ про ситуацію в Україні.

4. Кремль не зміг підірвати довіру громадян України до української армії, розповідаючи про її "тотальний розгром". Героїчний опір військових Збройних Сил України надихнув сотні тисяч українців поповнити їхні лави та вселив у десятки мільйонів віру в перемогу України над російськими окупантами.

5. Українці масово долучилися до інформаційного спротиву. Вуличні акції за кордоном,  долучення  блогерів до інформаційного фронту, Twitter-шторми, відео на підтримку військових у TikTok – далеко неповний перелік того, що роблять українці.

6. Президент України Володимир Зеленський попри спроби його дискредитації Кремлем став одним із найбільш впливових політиків світу й очолив цьогорічний рейтинг читачів журналу Time – TIME-100. Промови Зеленського перед парламентами різних країн з апелюванням до їхньої історичної пам’яті посилили симпатії до України громадян цих держав та довіру політичних еліт.

7. Фото та відео, зроблені в Україні, облетіли весь світ і потрапили на перші шпальти провідних видань.

8. Культурний фронт, представлений українськими митцями, продемонстрував можливість генерувати актуальні символи та смисли. Учасники легендарного британського гурту Pink Floyd зібралися вперше за 28 років, щоб записати з Андрієм Хливнюком Гімн Січових стрільців. Російські "працівники культури" виявилися нездатними на креатив, тільки на грубу лобову пропаганду.    

9. Світові лідери, зірки музики та кіно масово підтримують Україну: виступають із заявами, збирають кошти, волонтерять в Україні чи навіть дають концерти у київському метро. Анджеліна Джолі, Бен Стіллер, Боно та Едж з U2, Лієв Шрайбер відвідали українські міста. 

Гурт Scorpions змінив текст свого хіта Wind of Change. Співачка Біллі Айліш, гурти The Rolling Stones, Imagine Dragons розгортали на сцені українські прапори.   

У Росії ж за "міжнародну підтримку" відповідає Стівен Сігал – "потому что я русскій".

10. Росіянам не вдалося приховати сліди своїх жахливих воєнних злочинів. Інформація про злочини в Бучі та Ірпені наочно переконала світову спільноту в необхідності озброювати Україну.

11. Інформаційна війна  також є війною символів та мемів. Короткий, але змістовний діалог захисників острова Зміїний з "російським військовим кораблем", півник з Бородянки, російський танк на буксирі в українського трактора, спроможність волонтерів у рекордні строки зібрати гроші навіть на космічний супутник стали символами стійкості та волі українців до перемоги. 

Участь росіян у цій війні асоціюється із вкраденими унітазами та пральними машинами.

11. Ефективне використання Збройними Силами України Bayraktar, HIMARS, M777 та інших зразків іноземного озброєння стали чи не найкращою рекламою для компаній ВПК. Російські ж "Іскандери" асоціюються тепер із вбивством цивільних на Салтівці в Харкові.    

12. Успіхи України на інформаційному фронті визнала британська розвідка, їм присвячено публікації у провідних західних медіа.

Поняття перемоги в інформаційній війні доволі умовне. Адже протистояння триває безперервно, успіхи змінюються невдачами й навпаки. Крім успішних захисних і наступальних операцій необхідна системна робота: потрібно посилювати стійкість суспільства до гібридних загроз та ворожих інформаційно-психологічних операцій. Повністю бути захищеними від яких неможливо. 

Але за ці пів року українці показали, що здатні ефективно протистояти Росії на всіх фронтах, зокрема інформаційному. 

Україна демонструє суб’єктність і розповідає світу про себе  власним голосом.