Війна Путіна в Україні – це частина довготривалої Кремлівської традиції

Російське вторгнення в Україну в 2022 році змушує пригадати попередні спроби Кремля розгромити українську державність.

Нинішня агресія зосереджена на руйнування українських міст, і це само по собі відлуння минулих спроб придушити Україну. І так само це дає змогу зрозуміти, як українці на це реагуватимуть. 

Навіть досвідчені аналітики були приголомшені промовою російського диктатора Володимира Путіна 21 лютого, в якому створювалося підґрунтя для нинішнього вторгнення. Під час виступу Путін не тільки шкодував за загибеллю Радянського Союзу, а ще й Російської Імперії. 

Звинувачуючи більшовиків за створення України, він назвав Володимира Леніна "архітектором України" та погрожував розірвати її в дусі "справжньої декомунізації".

Для експертів така точка зору є доволі знайомою. Заперечення існування України є постійним супутником подібного отруйного світогляду. 

Нинішня війна конче нагадує боротьбу за незалежність України на початку XX століття, а путінський підхід — сталінський геноцид 1930-х. Комусь такі порівняння можуть видаватися трохи драматичними, утім руйнівна військова тактика не може не викликати паралелей з найгіршими злочинами тоталітарної епохи. 

Найвідомішим злочином Кремля в Україні є Голодомор. Штучно створений голод вбив щонайменше 4 мільйони українців. Нещодавно розсекречені документи підкреслюють наміри Сталіна вчинити саме геноцид, щоб придушити повстання проти колективізації. 

Згадок про голод у радянській історіографії просто не було. Обізнаність про звірства радянського режиму є однією з найвизначніших подій для української національної пам’яті.

Рівень насильства у цій війні багато чим нагадує 1930 роки. Військові аналітики вважають, що і зараз Росія намагається спровокувати новий голод в Україні. А обстріли жилих будинків та вбивства цивільних нагадують полювання за селянами.

Не варто забувати про викрадення мерів міст та напади на журналістів, що нагадує знищення національної еліти України протягом 1930-х. 

Світ приголомшила гуманітарна катастрофа, яку російські війська влаштували в Маріуполі. 

Заперечення Голодомору та відмова Росії визнати цей злочин є ознакою того, що російська агресія триває навіть у пасивній формі. 

Зараз багато українців стверджують: їхня наполегливість та впертість зміцнила національну ідентичність. Один кремлівський тиран не зміг підкорити українську націю у 1930-х, попри те, що мав набагато більший контроль над країною та вдавався до масових вбивств. 

Наслідки нинішньої війни вже є катастрофічними, Путін програє як і його попередник.

Однак українці потребують більшої підтримки з боку світової спільноти. Західні лідери мають можливість запобігти повторенню одного з найтрагічніших розділів європейської історії, але вони мають діяти без зволікань.

Переклад та перепублікація відбулася з дозволу Atlantic Council. Оригінал