Внутрішня кухня: на основі чого уряд США робить висновки про російську загрозу для України

Будь-які заяви представників уряду США щодо того, як можуть розвиватися події, спираються на оцінку, яку надає розвідувальна спільнота, військові та дипломати.

На основі яких факторів і індикаторів розвідка, військові та дипломати США доходять відповідних висновків. Не на скільки такі висновки відповідають реальності, а саме на основі чого відповідні висновки робляться. Як працює "внутрішня кухня" відповідної роботи.

Індикатори політичні

Прогнози – річ неточна і як наслідок невдячна. Спроба зрозуміти, як і яким чином буде діяти відповідний гравець, робиться на основі поєднання відповідних індикаторів.

Оскільки, за визначенням класика, "війна – це продовження політики іншими засобами", коли мова йде про можливе воєнне загострення, індикатори поділяються на дві категорії: політичні та військові.

Але починати необхідно саме із політичних, які задають відповідну систему координат, в рамках якої може бути використаний військовий інструментарій.

У площині політичних індикаторів американці орієнтуються на низку моментів. Перш за все – це безпрецедентна за агресивністю риторика вищого російського керівництва відносно України протягом 2021 року. Фактично відповідна риторика не була на стільки агресивною навіть в процесі активних бойових дій на Донбасі у 2014-2015 роках.

В основі відповідної риторики ідеї про те, що Україна, яка рухається на Захід, є екзистенційною загрозою для РФ. Водночас російське керівництво непокоїть як стратегічний курс України на НАТО і ЄС, так і поточна практична співпраця на двосторонній і багатосторонній основі із західними країнами, яка сприяє укріпленню обороноздатності України тут і зараз. В таких умовах гіпотетична повномасштабна агресія могла б сприяти довгостроковому ослабленню України.

По суті мова могла б йти про повторення в більших масштабах операції проти Сакартвело в серпні 2008 року, яка не лише ослабила країну, але і сприяла довгостроковому послабленню позицій прозахідних політичних сил.

По друге, на відміну від першої воєнної напруженості навесні 2021 року, поточна воєнна напруженість супроводжувалася максималістськими вимогами РФ у сфері європейської безпеки. Відповідні максималістські вимоги поставили керівництво РФ в незручну ситуацію після того, як в січні 2022 року ці вимоги були по суті чемно відкинуті Заходом.

В поточних умовах керівництво РФ стоїть перед альтернативами, які несуть свої ризики.

Нове підвищення ставок означатиме розширення масштабів агресії проти України з усіма негативними наслідками в формі західних обмежень і втрат, які зазнають російські сили. Деескалація без відповідних поступок для збереження обличчя означатиме іміджеві втрати – окупант Кремля в такому разі не геополітичний мачо, який отримує все, що забажає, а РФ – не настільки впливова країна, якщо погрозою найбільшої війни в Європі із 1945 року не змогла отримати відповідних поступок.

Імідж до слова – важлива валюта на міжнародній арені. Так чи інакше максималістські вимоги РФ у сфері європейської безпеки іще більше ускладнили й без того непросту ситуацію.

Індикатори військові

З іншого боку політичні моменти доповнюють чисто військові індикатори.

Ще наприкінці 2021 року стало відомо, що згідно з американськими обрахунками у РФ має сконцентрувати біля України до 100 батальйонних тактичних груп (БТГр) разом із морським і повітряним компонентом (загалом до 175 000 осіб), перед тим як спробувати розширити масштаби агресії. Було чітко визначено маркери, які дозволяють уряду США оцінювати ситуацію чисто в військовій площині.

Паралельно, звичайно ж, США активно відстежують всі пересування ЗС РФ біля кордонів України. Мова йде як про супутники різних типів, так і про розвідувальну авіацію різних типів, що в сукупності дозволяє не лише бачити пересування техніки, але і моніторити переговори, які здійснюються незасекреченими системами зв’язку.

Близько півтора тижня тому американці оперували цифрою в 83 БТГр на кордонах України та ще 14 БТГр на підході, а також загалом оцінювали готовність російських сил до відповідних дій на рівні 70%.

Відповідні обрахунки збігаються з оцінками контор, які займаються так званою розвідкою із відкритих джерел (OSINT), мова йде про Rochan Consulting, Conflict Intelligence Team чи Jane’s. Та і навіть з публічної інформації можна бачити нарощення присутності РФ біля рубежів України – в рамках російсько-білоруських навчань "Союзна рішучість-2022", які за масштабами більші за білоруську частину навчань "Запад-21", чи шляхом перекидання додаткових шести великих десантних кораблів ВМФ РФ до Чорного моря.

На це все американці накладають прогрес, який здійснили ЗС РФ за останні 12 років в рамках програми модернізації та переозброєння. Адже, не зважаючи на всі недоліки, ЗС РФ справді наростили потенціал до дальнього вогневого ураження і безконтактних бойових дій, покращили керованість власних військ, наростили потенціал систем розвідки і спостереження, а також покращили загальну мобільність сил.

Водночас ефективність інших інструментів впливу РФ на Україну виявилася далекою від бажаної – не зважаючи на комплексну стратегію ослаблення України, котру всі ці роки реалізувала РФ, наша країна все одно рухається на Захід, що і викликає таку гостру алергічну реакцію окупанта Кремля.

Оцінки

Таким чином, поєднуючи відповідні політичні та військові індикатори, американські розвідка, військові і дипломати доходять тих висновків, які вони активно озвучують, а саме, що маємо кризову ситуацію, якою зовсім не варто легковажити.

Мова йде не про оцінку відповідних американських висновків, а саме про спробу пояснити алгоритм, за яким уряд США доходить відповідних висновків.

У цьому контексті особливо важливо розуміти, що мова ніколи не йде про оцінку лише військової складової, а саме про комплексне поєднання політичних і військових індикаторів.

Так само певної переконливості США додає не лише той факт, що американці спираються на найбільш потужну систему об’єктивного контролю ситуації, але і те що мають відповідні обрахунки щодо потенціалу угруповання ЗС РФ, яке необхідне для відповідних дій, що, зі свого боку, постійно порівнюється із наявними на кордонах з Україною силами.

В таких умовах українська сторона могла б теж не обмежуватися лише підрахунком сил і засобів РФ біля наших рубежів в абсолютних показниках, але і краще пояснити населенню наближення до якого показника сил і засобів буде вважатися загрозою, яка вимагатиме наших контрзаходів.

В іншому разі інформаційний вакуум заповнюватиметься гравцями, які краще публічно оперують цифрами.