"Тіньовий" танкерний флот Путіна неможливо прибрати з ринку. Чому?

Саме експорт сирої нафти і нафтопродуктів, а не будь-які інші складові (типу LNG, на який технічно відволікається увага від нафти), є головним джерелом валютних надходжень Росії. Частка нафти в її енергетичному експорті оцінюється в розмірі до 70%.

Поки він існує в таких обсягах, війна проти України буде тривати і вимагати величезних фінансових навантажень на країни ЄС.

Механізм так званої "цінової стелі" не працював і не працює, оскільки не має і не може мати запобіжників проти фальшування документів про вартість вантажу танкера.

Публічний супровід цього напряму в світових ЗМІ і експертних колах фактично виконує роль прикриття тих реальних обставин, що 30% цієї сирої нафти перевозяться з російських портів танкерами, що належать компаніям, зареєстрованим в країнах ЄС (переважно в Греції), а до 10% цієї нафти доставляється на рейдові перевалки поблизу берегів країн ЄС в Середземному морі, звідки дрібними партіями з фальшованими документами може надходити до країн ЄС в порушення ембарго.

З урахуванням повторних (циклічних) рейсів можна приблизно оцінити загальну кількість танкерів, що перевозили російську сиру нафту та нафтопродукти з портів Балтійського та Чорного морів за останні 6 місяців, в 900-1000 суден.

Поширені в світових ЗМІ тези про критичний вік відповідного танкерного флоту та відповідно його поганий технічний стан не відповідають реаліям. Середній вік 99 танкерів, що перевозили сиру нафту РФ з портів Балтійського моря у вересні 2024, складає 15,7 років, що не є критичним показником.

Насправді в світовій практиці нормальний технічний стан можуть мати судна зі значно більшим віком.

Головним критерієм технічного стану танкера є наявність або відсутність його в "білих списках", "чорних списках" або "сірих списках" міжнародних меморандумів портового контролю.

У вересні 2024 року з 99 танкерів, що перевозили сиру нафту РФ з портів Балтійського моря, лише 28 (тобто 28,3%) знаходяться в "чорних списках", лише 37 (тобто 37,4%) знаходяться в "сірих списках".

Найбільша кількість танкерів, що знаходяться в "чорних списках", належать судновласникам з країн зручного прапору (FOC countries) – 8 з 9; Азербайджану – 6 з 6; Індії – 4 з 8.

З 17 танкерів, що належать власникам з РФ (ОАЕ), в чорних списках меморандумів портового контроля знаходяться лише 3.

Найбільший "масив" танкерів-перевізників (Греція – всі 29 танкерів ) не мають жодних проблем з технічним станом.

45,5% або майже половина мають страхові поліси P&I. Решта – в страхових компаніях Індії, Китаю тощо. Таким чином, поширена в ЗМІ інформація про "переважну більшість незастрахованих танкерів" є перебільшеною.

За 6 місяців (квітень-вересень) 2024 року на рейдові перевалки та безпосередньо до кількох портів країн ЄС було доставлено близько 6,2 млн тонн сирої нафти (7,1% загальних обсягів) та 6,5 млн тонн нафтопродуктів (16,6% загальних обсягів).

Можна стверджувати, що займатись боротьбою з "тіньовим флотом Росії" – безперспективно. Тому що неможливо боротись з тим, чого не існує в природі. Існує флот танкерів, які перевозять по світу російську сиру нафту і нафтопродукти.

Такими ж безперспективними є дискусії навколо розмірів "цінової стелі". Тому що її теж ніколи не було і немає.

Оригінал