Віддавши частину РФ, можна зберегти інше? Чи справді є ті, хто в це вірить?

Останніми днями стійко фонтанують два дивні тренди. Якщо не сказати, що обидва з явним відтінком глибоких психічних відхилень.

Один стосується страхів, від яких холоне душа, перед можливим ядерним апокаліпсисом. А тому "негайно, просто завтра треба сісти за стіл переговорів". І? І негайно треба без жодних застережень погодитися з ультимативними вимогами Росії. Грубо кажучи, віддати їм свою землю, перепросити за опір, стати на коліна і вмитися власною кров'ю. Серйозно? По-перше, а чому так легко стороннім хочеться розпоряджатися українською землею та її суверенітетом?

По-друге, чому Україна на самоті має платити за варварські апетити Росії? Тобто комусь хочеться спокою десь в Ельзасі, щоби нічого не відволікало від споглядання зростання свого геніального Его, але заплатити за це має Україна? Чудово.

І, по-третє, а як відмова від територій та суверенітету, – а по суті фіксація перемоги агресора, який програє на полі бою, – має відстрочити його подальші загарбницькі плани? Він же вважатиме себе переможцем. Його ж бояться. Йому ж безумовно повірили, що він може використовувати "тактичне", запустити сценарій "судного дня".

Тобто хтось серйозно припускає, що цей суб'єкт, який демонстративно вирізав тисячі людей, цинічно розмазав міжнародне право, який відчув себе "м'ясником-чемпіоном", повинен буде одразу після захоплення частини чужого територіального пирога перетворитися на скромного баранця та мирно їсти зелену траву на галявині? Це жарт? Чи справді є ті, хто вірить, що віддавши Росії частину, можна зберегти інше? Звідки ця сліпуча сліпота?

Інший тренд ще шизофренічніший. І якщо в першому випадку багато можна списати на специфічно обмежений інтелект, нездатність поєднати воєдино причини та наслідки, то другий взагалі на голову не налазить.

Приклад останніх днів. Хтось із росіян підриває "міст Путіна" – без особливих жертв для вирішення внутрішніх завдань. Міст, до речі, забезпечує військову логістику та постачання розхідників для масових вбивств в Україні. І відразу розпочинається в деяких (не тільки російських) салонах дикий шепіт – "це ж теракт. Не можна так".

Офіційно виходить спочатку якийсь кудлатий суб'єкт невстановленої статі з МЗС РФ і гуїнпленово розтягуючи рот всерйоз заявляє – "це говорить про терористичну сутність України". Трохи згодом цей абсурд у шаманічному стилі підтверджує суб'єкт Володимир Путін.

Стоп! Може, вийдемо з палати, оббитої білою російською тканиною? Тобто внутрішня шняга із підривом частини мосту без жертв – це теракт. А от масований обстріл центрів українських міст крилатими ракетами, семимісячне знищення цивільної інфраструктури, масові вбивства мирних громадян, удари по критичній інфраструктурі, тортури/катування на окупованих територіях – це якась СВО та легка прогулянка ординців суничною галявиною? Я правильно розумію?

Спочатку російські варвари заявляли, що стріляють лише з військових об'єктів. Щоправда, все-таки спробую уточнити: а що міжнародне право ось так легко дозволяє якомусь пропитому мордовороту стріляти по чужій території сотнями ракет? Ні звичайно. Але зараз орда і це не каже – демонстративно б'є по цивільних об'єктах, будинках, мостах, лікарнях.

Але ні – це не теракт. Ізюмське, бучанське, лиманське масові поховання, де заховано сотні понівечених, де прикопано цілі сім'ї, де поховано діток зі слідами тортур – ні, це не тероризм. А ось дивна загибель невідомої в Україні Дар'ї Дугіної (дочки російського пропагандиста, ідеолога "русского мира" Олександра Дугіна. – Ред.) в зоні Підмосков'я, що охороняється, де тільки росспецслужба може організувати підрив, – це жах.

Загалом у дзеркало не хочеться на себе подивитися? Чи мати огидний вигляд і розмовляти водночас однією з європейських мов, підтримуючи брехню росіян, – це новий модний тренд?

Гаразд, самі росіяни – у них конвеєр з випалювання на лобі Z як символу відсутності мозку продовжує пихтіти. Решта що? Дикі розмови про "керченський міст", про якісь "неправильні дії" України, про Дугіну, про Курську АЕС та Турецький потік, про зруйновані сараї в Бєлгородській області, про повторні скандали Amnesty мають заглушити крики неупокоєних дитячих та дорослих душ з України?

Круто. Думаєте, дозволимо?

Оригінал