Останнім часом все частіше зустрічаю росіян або білорусів, які виїхали (фактично втікали) зі своєї країни. Хтось до Литви, хтось у Лондон, хтось у Штати, хтось переїхав жити і працювати до Києва.

Кожна розмова, хочеш чи не хочеш, плануєш чи ні, повертає на політику. І звучить одна й та сама думка, але різними словами:

"Які ж ви вільні! Ви не уявляєте, що ми відчуваємо, коли дивимося на вас. Захоплення і надію. Оточені сусідами, які не можуть навіть вдихнути без дозволу, у яких контролюють кожен крок, у яких на виборчому бюлетені одне й те саме обличчя без альтернатив 20 років поспіль, у яких ти не можеш вийти ані на одноосібний пікет, ані на демонстрацію, і навіть у соціальних мережах не можеш висловити без остраху свою думку.

Ви демонструєте всьому світові, що свобода може перемогти. Будь ласка, тримайтеся, бо ви наш шанс і приклад, що у нас одного разу теж може щось змінитися! У нас може змінитися, і тоді всі ми повернемося додому".

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
БІЛОРУСЬЛукашенко Олександрвибориволодими путінсвобода словаСвободаГресь ЯрославаСвобода виборуСвобода думки