США в боргу перед українцями. Сім слів, щоб описати цей борг

Борги завжди викликають незручність, особливо борги вдячності. Американці (як і багато інших) мають величезний борг вдячності перед українцями за їхній опір російській агресії.

З різних причин нам важко це визнавати. Щоб зробити це, потрібно знайти відповідні слова. Сім слів, які можуть допомогти, це: безпека, свобода, демократія, мужність, плюралізм, стійкість і щедрість.

Можливо, найбільший і найменш усвідомлений борг — це безпека. Опір України Росії значно знизив імовірність великих збройних конфліктів в інших частинах світу, а отже, суттєво зменшив ризик ядерної війни.

Для американських політиків та експертів з питань безпеки просто приголомшливо, що інша країна може зробити так багато для нашої безпеки, використовуючи методи, які ми самі не змогли б застосувати.

Україна знизила ризик війни з Росією, діючи з позиції простої самооборони. Україна зменшила загрозу війни з Китаєм, не вступаючи в конфронтацію з ним, а навпаки, підтримуючи добрі відносини з Китаєм. Жоден із цих підходів не був доступним для американців. І все ж результатом є більша безпека для США.

Для мене особисто найбільший борг стосується свободи. Це слово, яке ми, американці, часто використовуємо, але іноді втрачаємо його справжнє значення.

"Вся історія прогресу людської свободи, — сказав Фредерік Дуглас, — свідчить, що всі поступки її величним вимогам були здобуті через наполегливу боротьбу". Свобода завжди залежатиме від якогось ризикованого зусилля, спрямованого проти великих сил.

Протягом цієї війни я неодноразово чув від українців, що вони визначають свободу як позитивний проєкт, як спосіб бути у мирі, як багатство майбутнього. Свобода — це не просто подолання росіян; це створення кращого, цікавішого життя та кращої, цікавішої країни.

Неможливо не помітити, що зробили українці для захисту ідеї демократії. У базовому сенсі саме про це і йдеться у цій війні. Стихійний опір багатьох українців, який російські політичні й медійні еліти не можуть зрозуміти, ґрунтується на простому принципі: українські громадяни повинні самі обирати своїх лідерів.

Українська демократія має багато проблем і була змінена під час війни через необхідність бойових дій. Але українці захищають основний принцип самоврядування, і роблять це, жертвуючи дуже багато. Вони роблять це у момент, коли здавалось, що авторитаризм бере гору в усьому світі. Для кожного, хто цінує демократію, це величезний борг.

У всьому цьому українці дали беззаперечний приклад мужності. У "Державі" Платон устами Сократа називає мужність однією з чеснот поліса. Я не можу не думати про це, згадуючи рішення Зеленського залишитися в Києві, навіть коли майже всі за межами України очікували, що він утече.

Його мужність, як він сам сказав, була "представницькою": він знав, чого його народ очікував від нього, і він це зробив.

Хто був цим народом? Зеленський, який представляє національну меншину в Україні (він єврей), був обраний 73% населення. Це свідчить про той плюралізм, який є сутністю України та її опору.

Апологети диктаторів (а їх чимало і в Сполучених Штатах) схильні стверджувати, що тільки одноманітність може забезпечити ефективність, особливо у часи війни. Саме цей підхід Росія принесла у війну: одноманітність командування, одноманітність ідеології та криваві й злочинні спроби уніфікувати окуповані українські території, що за своєю суттю є геноцидом.

Українці тим часом чинять опір зовсім іншим чином. Коли уряд говорить про звільнення Криму, він наголошує на правах його корінного населення — кримських татар.

Значна частина успіху українців на полі бою залежить від різноманітного й упевненого у собі громадянського суспільства, здатного підтримувати солдатів і виконувати завдання в тих сферах, де держава є слабкою.

Збройні Сили України функціонують двома мовами — українською та російською (головнокомандувач народився в Росії). Українська армія представляє гендерну різноманітність (і різноманітність сексуальної орієнтації). Збройні Сили України, на відміну від російських (і багатьох інших), також є різноманітними за соціальним складом.

Урок полягає в тому, що повага до гідності приносить кращі результати навіть на полі бою.

Мені легко писати про ці борги. Це займає лише мить. Але вони накопичувалися з часом. Українці демонструють надзвичайну стійкість. Рішення чинити опір на початку, хоч воно і було вирішальним, має повторюватися знову і знову — годину за годиною, день за днем, після кожного обстрілу, кожного бомбардування, кожного ракетного удару, кожної атаки дронами.

Усе, що ми отримуємо завдяки опору України — безпеку, свободу, демократію, мужність, плюралізм, — залежить від цієї здатності до стійкості.

Українці, зі свого боку, ускладнюють наше усвідомлення всіх цих боргів своєю щедрістю. Я побував в Україні чотири рази з початку війни, і це довга подорож, навіть за найкращих обставин. Коли ж українські колеги вирушають у зворотному напрямку, вони завжди пам’ятають про подарунки для американців, яких вони відвідають (особливо для їхніх дітей).

У цьому є проста гідність: попри війну, звичаї будуть збережені. Але в цьому зусиллі — пронести значущий подарунок у складній дводенній подорожі з країни, розтерзаної війною, — я відчуваю ще більшу незручність: у нас, американців, навіть немає звичаю приносити подарунки господарям.

Чи можу я бути достатньо вдячним?

Оригінал