Справа про оборону Харківщини – чому у взятті генералів під варту не було жодного сенсу

Такі важливі випадки на війні, що спричиняють загибель багатьох людей, потребують обов'язкового розслідування й аналізу. Для початку, звичайно, хотілося б бачити професійний аналіз, як заведено в арміях НАТО.

Тобто післяопераційний розбір, професійні оцінки з визначенням відповідальності, помилкових та успішних дій. Такого стандарту у нас немає.

Тому кримінальна справа наразі — це єдина можливість з'ясувати, як так сталося, що ми заздалегідь знали про російський наступ на Харківщині, знали всі маршрути, склад сил, заздалегідь готувалися до цього, і раптом в один день втратили велику кількість позицій, зазнали втрат в людях, і ворог зайняв деякі дуже важливі ділянки, за які зараз ми змушені вести бої.

Зустрічні бої, замість того, щоб відбити атаки ворога на добре підготовлених рубежах. Це, безумовно, потребує дослідження.

І зовсім інше питання – як це розслідування проводиться, якою є його технологія.

У нас висунуто підозри лише деяким посадовим особам. Тобто виключно командувачу ОТУ "Харків" бригадному генералу Галушкіну, командиру 125-ї бригади територіальної оборони генерал-лейтенанту Горбенку і командиру 415-го стрілецького батальйону полковнику Лапіну.

Я вважаю, що це помилка слідства, тому що ці посадові особи за всіма статутними нормативними документами не були єдиними, хто ухвалював рішення і несе відповідальність за ситуацію.

Безумовно, оборона Харківщини була під контролем і керувалася також іншими посадовими особами.

Тепер ми бачимо, що в кримінальній справі відповідальність за неналежну підготовку рубежів оборони несе виключно командир 125 бригади, виключно командувач ОТУ, який на посаді був всього один місяць.

Я не хочу сказати, що ми маємо знімати з них відповідальність. Але абсурдно виглядає, що людей взяли під варту.

Чого від них вимагають? Щоб вони зізналися, взяли відповідальність виключно на себе? Це абсурдно і суперечить структурі управління. Я не вважаю це адекватним.

З управлінсько-організаційного погляду ми повинні визначити, як все сталося, хто якою мірою винен, хто навпаки – намагався виправити ситуацію. І вирішити, чи цих людей всіх треба карати, їм всім треба давати термін, чи, навпаки, треба відзначити, що вони намагались врятувати безнадійне становище. У цьому треба розібратися.

Це потрібно всім нам. Для цього має бути чесна розмова.

На моє переконання, офіцери, генерали не повинні бути затриманими. Це ганебна історія. Вони мають бути на свободі, бо виконували накази і були призначені на посади іншими посадовими особами, яких чомусь оминуло розслідування. І яких слідство навіть не опитує.

Вважаю неправильним затримання офіцерів, які ніде не переховувалися. Це неповага до них. Слідство може обмежити їх пересування домашнім арештом чи особистим зобов'язанням. Немає підстав вважати, немає жодних ознак того, що вони намагались переховуватись від слідства.

Це ганебно для країни і неприпустимо щодо їхніх особистих прав.

Думку автора висловлено в рамках проєкту Liga інтервʼю.