Йшов восьмий рік війни Росії з Україною. Друзі, час уже зрозуміти, хто друг і хто ворог

Одне з правил інформаційної гігієни – не повторювати російські наративи. Ви ж звичайної гігієни дотримуєтеся? Не лізете руками у смітник, щоб жадібно з’їсти те, що дістали.

До чого це я.

Росія запустила наратив про "поганий Захід, який обвалив економіку України", і в Україні цю ідею радісно підхопили і понесли вітчизняні патріоти. Дивно читати їх звинувачення на адресу західних партнерів. Кажуть, порахуймо, скільки коштувала Україні медійна увага Заходу.

По-перше, дехто забув, що першопричина наших проблем – Росія, не Захід.

По-друге, без медійної уваги до України не було би поставок зброї.

По-третє, давайте спочатку порахуємо, скільки коштувало Україні нахабне невиконання письмово взятих на себе зобов'язань, наприклад, щодо антикорупційної реформи.

Нарешті, давайте через пів року порахуємо, скільки дивідендів принесла Україні медійна увага Заходу. 

Згадайте капітана Джека Горобця з "Піратів Карибського моря": "Але ви про мене чули!". Бути на радарах Заходу у позитивному сенсі, як країна, яка демонструє стійкість та вірність цінностям, – це недосяжна мрія для багатьох країн.

Шановне панство, поки ви не розберетеся, хто друг, і хто ворог, буде дуже важко дістатися до омріяної України. З відчуттям, що всі навколо вороги, можна перетворитися на маленьку Росію. Схоже, саме в такій країні живе чимало українців. Оце мене турбує.

Треба навчитися не лише воювати з ворогами, а й дружити з друзями. Для цього, наприклад, не треба обманювати, нахабно і неодноразово порушуючи письмово взяті на себе обіцянки. 

Треба навчитися бути вдячним. Треба навчитися розуміти чужі проблеми і чужий біль, щоб мати підстави очікувати, що хтось зрозуміє твій власний.