"Рускій мір" – виклик не лише Україні. А всій Центральній Азії, Кавказу і Східній Європі

Якось, у прекрасному майбутньому, в якому президента Росії Володимира Путіна вже не буде (неважливо, де не буде: на троні чи взагалі на білому світі), я сподіваюся, ми побачимо щось подібне до того, що на фотографії нижче.

Побачимо, як майбутній лідер Росії, незалежно від того, в опозиції він був Путіну чи ні, стане навколішки перед пам'ятником загиблим українським громадянам і воїнам. Або загиблим грузинським громадянам і воїнам. Або в принципі будь-яким людям, які загинули від дій нинішньої російської влади.

На фото – канцлер ФРН Віллі Брандт ( займав посаду з 1969 до 1974 року – Ред. ) став навколішки перед пам'ятником жертвам Голокосту. Брандт сам був у опорі нацистам, але йому важливо було принести вибачення від імені всієї Німеччини. І саме цей момент вважається багато в чому поворотним у тому, як у всьому світі стали сприймати Німеччину. Саме у 1970-ті, після жесту Брандта, Федеративна Республіка Німеччина потихеньку стала асоціюватися як щось зовсім інше Третьому Рейху.

Сподіваюся, ми побачимо, як якийсь майбутній президент РФ Олексій Навальний стане на коліна в Сімферополі під час церемонії повернення Криму до складу України, наприклад. Можливо, тоді ми навіть до Росії почнемо нормально ставитися.

Але поки що ми в іншій точці історії: у тій, де Росія готується серйозно напасти на Україну. (Ремарка: Росія, тож уже сім років це робить, я маю на увазі, що збирається напасти з новими силами і віджати нові території.)

І це виклик не лише для України. Це проблема для всієї Центральної Азії, Кавказу і Східної Європи.

Україна була і залишається чудовим прикладом уміння жити без своєї колишньої імперії. Україна — дуже надихаючий приклад, хоч би що говорило російське держТБ.

Ми всі варилися в одному колоніальному казані, і, вважаю, нам треба допомагати один одному перед спільною загрозою. Якщо Україна програє цю війну, ми програємо всі.

Я зараз у Києві і нікуди звідси не поїду, незважаючи на жодні загрози вторгнення. Більше того, я готовий захищати Україну тією експертизою, яку я маю. Тому що від цього залежить доля мого рідного Киргизстану. Сильна й незалежна Україна дуже вигідна Киргизстану, як і навпаки.

Якщо ви готові захищати, приєднуйтесь. Можна не лише фізично оборонятися проти Росії. Можна зробити інформаційний внесок, наприклад, і хоча б інформувати своїх близьких і друзів про те, що відбувається.

Можна донатити волонтерським організаціям, що допомагають на лінії фронту українським солдатам.

Можна бойкотувати російські товари у своїй країні і, навпаки, купувати українські.

Загалом, не залишайтеся осторонь, це справді наша спільна антиколоніальна війна.

Оригінал